PDA

Просмотр полной версии : Поезія українських авторів


Белый Тигк
23.01.2010, 12:27
7
Тому життя ніколи не втрача
своїх прозорих гомінких проекцій.
Стрімкий юнак, легке дитя ерекцій,
бере за руку втомлене дівча,
і вже вони – аж дня не вистача –
займаються конспектуванням лекцій,
зневаживши вимоги контрацепцій.
8
І лиш зоря над містом пролягла,
юнак змахне краплини із чола
і молодечо усмішкою блисне.
Бо попри те, дала чи не дала,
у щастя людського два рівних є крила:
троянди й виноград – красиве і корисне.

Белый Тигк
23.01.2010, 12:28
5
Бідує місто. Кинувши фрезу,
робітники на заводському ґанку
лаштують косяки, бузять бузу,
розводять спирт, заводять варшав’янку
і, втерши соплі та скупу сльозу,
майовки перетворюють на п’янку.
6
Село мине спокуту цю тяжку.
Село – це корінь нації, це води,
що рушать берег. Молодь на лужку,
довірившись сільському ватажку,
заводить, навернувшись до природи,
народні сороміцькі хороводи.

Белый Тигк
23.01.2010, 12:28
3
Сумна країна у години скрут.
Блукає міщанин поміж споруд,
з усталеним природним артистизмом
говорить, і його словесний труд
повніє нездоровим еротизмом
і побутовим антисемітизмом.
4
Сколовши босі ноги об стерню,
старенький Перебендя коло тину
ячить собі, що, скурвившись на пню,
лукаві діти в цю лиху годину
забули встид, просрали Україну,
забили на духовність і борню,
і взагалі творять якусь фіґню.

Белый Тигк
23.01.2010, 12:29
Жадан ПЕРЕВАГИ ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ
1
В один із днів повернеться весна.
З південних реґіонів батьківщини
потягнуться птахи, і голосна
свистулька вітчизняної пташини
озвучить ферми і фабричні стіни,
і грубий крій солдацького сукна,
і ще багато всякого гівна.
2
Але печаль сідає на поля.
Нужда голімі розправляє крила,
докіль поет тривожно промовля:
я є народ, якого правди сила;
цю жінку я люблю, вона просила.

Белый Тигк
23.01.2010, 12:36
Хоробрий Будда зупиняв ординців,
лякаючи пеклом, обіцяючи карму,
і знову з бабами сидів наодинці,
дивився на степ, мов на згублену карту.
Похилий Будда забирався в дзвіниці,
дивився на степ і молився на сонце —
великий і грішний, чистий і ниций,
забувши тенденції, відкинувши соціум.
Померлий Будда лежав на могилі,
розгублено навстіж розкинувши руці.
І баби, мов коні, під спекою в милі
іржали до сонця в журбі та розпуці.
1993 Жадан

Белый Тигк
23.01.2010, 12:37
* * *
Будда сидів на високій могилі,
Будда споглядав будяків цвітіння.
Навколо степи і баби похилі,
й країна — спорожнена тиха катівня.
Старий адвентист між мандрованих дяків
або ж дяків, хоч яка в тім різниця?
Чумацькі шляхи, жебраки, повні дяки,
що спустять твої мідяки по пивницях.
Будда відпустив оселедця по плечі,
читав бароккові євангельські мантри,
водив за собою зграї малечі,
в корчмі заливаючи про власні мандри.

Белый Тигк
23.01.2010, 12:39
Це просто день, що врубується в простір.
Це просто день — весь твій, мов “аусвайс”.
Це під оркестру скрип невдалий зростом
танцює бомж подібне щось на вальс.
Брудні платформи, потяги і пиво,
і привокзальний збуджений майдан,
де в електричках гамірним напливом
зника чергова доза громадян.
Де доокола на дахах похилих
шумливо-гучно всілися граки —
трибуною втамовують як хмільно
танцює Харків — місто байстрюків.
Це просто день, що розчинився в зливі.
Був просто день за смугами дощів.
І голуби — сполохані й лякливі —
блакитні душі вмерлих тут бомжів.
1993Жадан

Белый Тигк
24.01.2010, 20:31
Ще ходиш попідтинню в городян,
і віршею віншуєш, і ночуєш
на теплій лаві, та не спиш, бо чуєш
якесь ім’я жіноче. Мов дурман,
воно не відпускає аж до ранку.
І знов мандруєш, сам собі Еней,
прославши віршу, наче вишиванку,
на зерна у снігу, на слід саней,
на попелища гульбищ і містерій,
де ювенільна кров кипить з артерій…
І лиш земля!.. вона така ж — пречиста,
як і тоді — буденна і врочиста,
вона твоя, вона в тобі як шов.
Ти просто в неї глибше увійшов…

Белый Тигк
24.01.2010, 20:37
Андрухович. Різдвяні вакації. Там верби золоті й дзеркальні ріки,
де стигнуть колихливі тіні риб,
там у криницях зорі, мов горіхи,
і скрипки перестудженої скрип…
Таке тобі життя, як медівник,
ще років тому десять або вісім,
а нині в місті тихо, наче в лісі,
і місяць понад ратушею зник,
але ж було, було — як медівник!..
Так, двадцять сім — яка премнога літа…
Ще пам’ятаєш той святочний смак,
коли любов пече, мов aqua vita,
і ще не вільно вимовити «мак»,
бо ще не вечір, таїна сповита…

Лучше НэД
24.01.2010, 21:00
Андрій СодомораНескінченним до Правди йдучи манівцем,
в наші дні взяла паузу природа:
з бородою, хай дехто лиш, був мудрецем,
нині мудрість - якась безборода.

Відколи люд, відколи світ,
є світлі дні й похмурі.
По чорно-білій час, мов кіт,
іде к л а в і а т у р і...

Амбиция
24.01.2010, 21:30
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн,-
на сьогодні, на завтра, назавжди!-
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти - окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

Амбиция
24.01.2010, 21:31
Недобрий жарт зіграла з нами доля.
Стояли дні у черзі ні за чим.
А це прийшло - як спалах, як сваволя,
без дозволу, без права, без причин!
Ця непритомність розуму і серця,
цієї казки несходимий ліс...
І ні причин, ні просвітку, ні сенсу.
Летить душа над прірвою навскіс.

Амбиция
24.01.2010, 21:31
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

No Stress
24.01.2010, 21:40
Василь СИМОНЕНКО
НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!

Лучше НэД
24.01.2010, 22:40
Має столик сто літ,але дармо не стоїть,
бо йде війна столітня
від листопада до квітня.

Це воюють королі
і дорослі, і малі.

Одні хочуть столик мати,
інші хочуть поламати.
...іде війна столикова...
* Ігор Калинець

No Stress
15.02.2010, 11:02
Василь СИМОНЕНКО
НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!
Клас!!!(Y)

Decadence
15.02.2010, 21:47
Вірш для однієї юної панянки, що живе в недалекому зарубіжжі-з найкращими побажаннями і на згадку про українське коріння. Вчила мене мати, як варити, прати,
Вишивати квіти й золотих птахів
Та чомусь не вчила, як розпізнавати,
Де порядні люди, а котрі лихі.
Вчила мене мати старших поважати,
Цінувати дружбу, відданість і час...
Й зовсім не навчила, як відповідати
На образу й чванство, щоб одрізать враз.
Сповнена довіри, я ходжу по світу,
Свято дослухаюсь маминих порад,
А життя колюче. як стерня по літу,
І судомить серце від болючих ран...
Ось і в мене дочка вже росте, нівроку,
Ніжна, як берізка, в тихому гаю.
Щоб була людиною на шляхах широких,-
Мамину науку їй передаю... ( Ганна Харів)

Iskra
15.02.2010, 22:10
МОГИЛЬНИЙ СПОКІЙ
Коли вже нашим вуглекопам
Життя добряче припече –
Вони тоді – у руки каски,
Та ще торбину за плече, -
В столицю йдуть: протести, страйки,
Голодування – все, як є.
На рейки прям-таки лягають,
Аби відстояти своє.
А я дивлюсь на Незалежну;
Все з’ївши мову доїда
Онкозажерливий північний
Сусід. А ми лиш да-да-да.
Немов не бачемо й не чуєм,
Як пожира нас хижий звір.
В Галичині вже метастази.
Від них загинув Білозір.
Наші ж великі патріоти
Немов заціпило – мовчать.
Та тільки тихо між собою,
Так, для годиться, сокорять.
Та що ж тризуб, наш символ волі,
Як цвях в могилі заржавів?
Чи українців в Україні
Лишилось менш, ніж шахтарів?
2000 р.Олесь Степаненко

Бентли
16.02.2010, 09:26
Вчила мене мати як варити , прати...
Не навчила мати як варити, прати,
Як сорочки шити, ткати полотно.
А життя навчило швидко розбиратись
Де порядні люди, ну а де лайно.

Я сама навчилась старших поважати,
Старших не роками, - старших за званнЯм.
Ще навчилась добре їмзади лизати,
От що зараз треба, інше все х…я.

Зараз не до дружби…Хто її цінує…?
Цього нам не треба в наш непевний час.
Хтось тебе образив ? Так візьми цеглину,
Підкрадись тихенько та й у тім”я – Хрясь!

Я не вірю людям, мало з того толку,
Мамині поради ??? Та мені плювАть !!!
Зараз «влаштувалась» в Раду депутатом,
Буду кілька років «урожай збирать».

Підроста у мене донечка нівроку,
Час вже підбирати мабуть жениха.
Ех ! Кому потрібна мамина наука…
Лише недоУмкам, чи якимсь лохАм…
:-P ;-)

Decadence
16.02.2010, 09:44
Пане Василю,- ви полемізуєте своєю гіркою іронією з Ганною Харів? Маєте на то право, але... творчість наших форумчан в іншій темі,- тоді і я з Вами пополемізую ... у відповідь.;-) :-D :-P

Decadence
16.02.2010, 09:50
Отак, прийшов..." поплював" в сторону української поезії та й пішов...- це ж не "Помийниця"! До барєру, пане Василю, до барєру!!!!

Бентли
16.02.2010, 09:53
До барєру, пане Василю, до барєру!!!!

Нас мама не вчила до бар"єру. Нам більше темне підворіття
імпонує...
(H) То в чому проблема...Приберіть та й по всьому...

Decadence
16.02.2010, 09:59
А це не моя тема...;-) :-D . І в моїй би не прибрала,- а плюралізм думок де? ;-) :-D

Бентли
16.02.2010, 10:01
а плюралізм думок де? *

А я думаю собі - Чим то Ви мене так по голові ???:-O :-O :-O
Виявляється плюралізмом...
(H)

Decadence
16.02.2010, 10:06
Коли, Баааатьку? Ще ж не встигла ніби тай нічим,- тількт от памятаю задумкою з Вами одною поділилась,- то вона Вам такою цеглиною видалась? Не подумала... більше не буду і про внуків , і про дітей з вами говорити,- бо , бач, то все на цеглини перетворюється... та й тему воезії зафлудили:-( :-( . Прийде автор,- хай зайве повитирає...:-D

Decadence
16.02.2010, 10:08
Просто Вашу відповідь поетичну почитають батьки. мами, дідусі та бабці та й руки опустять, бо не видно в ній світла в кінці тунелю,- а нам то з Вами тре?

Архизлодей
16.02.2010, 12:02
Так Оксано прочитавши такі рядки не тещо руки опустяться а очі серце та душа стає сормно що до прекрасної української поезії приписують такий вульгарний непотріб(N)

Архизлодей
16.02.2010, 12:02
Який художник ти – така твоя картина,
Якого рівня ти поет – така і рима.
Яку гітару маєш – такий ти музикант,
Який ти модельєр – такий на штанцях кант.

Яка дівчина ти – такі і сватачі,
Яка хазяйка ти – такі і калачі.
Який ти чоловік – така твоя сім’я,
Який наставник ти – таке твоє дитя.

Який служитель ти – такі у тебе плани,
Який пресвітер ти – такі і прихожани.
Який у тебе Бог – таке і серце маєш,
Який християнин – того в житті шукаєш

Decadence
16.02.2010, 12:07
:-$ (F)

Архизлодей
16.02.2010, 22:34
Якщо з українською мовою
в тебе, друже, не все гаразд,
не вважай її примусовою,
полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
а хто любить, той легко вчить:
все, як пишеться, в ній вимовляється, -
все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова - основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!
Дмитро Білоус

Амазонка
22.02.2010, 10:45
Усі ми родом з України,
З отих калинових садів
З тої одвічної таїни
Наших дідів і прадідів
Усі ми родом з України
Барвінком сланий краю мій
Тут запліталися родини
В доріг розгорнутий сувій.
Тут все моє: поля квітучі
Зелені луки і сади
Народ трудящий і співучий
Це, Україно моя, ти
Це ти моя прекрасна доле,
Уся землиця ця свята
Дивлюсь: хвилються як море,
Налиті сонцем вже жита...
Усі ми родом з України!
І радість серце огорта
Усі ми родом з Укрїани.
В любистку купане життя.
Це край, де щира пісня лине
З минуллого у майбуття...

Белый Тигк
03.03.2010, 19:24
Григорій Чубай *

Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати
і що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.
Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко...
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.

Инферно
05.03.2010, 22:01
Чи зумієш ти кохати,
Щоб за все, про все забути,
Щоб усі зірвати пути,
Щоб усі зламати ґрати?
Чи зумієш ти літати,
Щоб зі мною в парі бути?
Чи здолаєш ти в кохання
Всі скарби душі вложити,
Щоби знов перетворити
їх огнем свого страждання?
Чи здолаєш без вагання
Так же вмерти, як і жити?
Коли так, летімо разом
В неосяжні високості,
Вище, дужче... аж до млості!
Душі, збурені екстазом,
Як раби, не гнуться плазом,—
На землі вони лиш гості!
В світовий процес творіння
Влиймо всі духовні сили.
Будьмо, як громові стріли:
Дві душі — одно горіння!
Щоб згадали покоління,
Як жили ми, як любили
(М.Вороний)

Архангел
17.03.2010, 15:16
Шукайте вічність у очах коханої людини
Вустами з вуст знімайте правду забуття
Приймайте гріх любові наче подарунок
І не просіть за це у Бога каяття
Любіть, любіть, і будьте ви коханні
Не зраджуйте ніколи почуттям
Життєву чашу пийте до безтями
Й не обрізайте зайве по краям
І не діліть людей на праведних і грішних
На тих хто любить і кого кохають
Чи у почуттях і зміст і суть
Мабуть ніхто й ніде не знають
Шукайте істину у серці й у душі
Бо у словах її ніколи не знайдете
Й на місце першого стрічання *
На схилі літ ви знову все ж прийдете
Грішіть, грішіть в обіймах юного Амура
Цей гріх проститься вам усім
Відкрийте серце для стріли його жаркої
І принесе вона лиш щастя вам усім
Шукайте ту єдину, лиш єдину
Чи то єдиного шукайте теж
Цілунками покрийте життя стежку
Й своїм ви почуттям не майте меж

Архангел
17.03.2010, 15:18
Бог не осуджує щасливих,
Бо їх так мало на землі.
А в цім житті однім-єдинім
Всім щастя хочеться знайти.
Для кого щастя - дім і гроші,
Для кого - мандри по світах,
Солодкий дим вечірніх вогни,
Куліш з старого казана.
Комусь велике щастя - діти,
Їх перші кроки і слова,
А в інших, правди ніде діти,
Як у метелика життя.
І всіма нами править Сила,
Найвища Сила на землі.
Завдяки їй з нас кожен - диво,
І різні долі маєм ми.
І все ж по-справжньому щасливі
В шаленім світі лише ті,
Котрі по-справжньому любили
З щасливим щемом у душі,
Кого ясні кохані очі
Вдень переслідують й вночі,
Хто прийме смерть на ешафоті
За очі зоряні оті,

Кому ніщо в житті не миле,
Без рідних рук, тепла долонь…
Щасливі ті, котрі любили,
Даруючи душі вогонь.
Л. Музиченко

Архангел
18.03.2010, 23:19
Напитись голосу твого..

Напитись голосу твого,

Того закоханого струму,

Тієї радості і суму,

Чаклунства дивного того.



Завмерти, слухати, не дихать,

Зненацька думку перервать.

Тієї паузи у безвихідь

Веселим жартом ратувать.



Слова натягувать як луки,

Щоб вчасно збити на льоту

Нерозшифрованої муки

Невідворотню німоту.



Триматись вільно й незалежно,

Перемовчати: хто кого.

І так беззахисно й безмежно

Чекати голосу твого.



Ліна Костенко

Djakonda
19.03.2010, 08:25
Сьгодня день народження ЛІНИ КОСТЕНКО!!!(F)(F)(F)

Djakonda
19.03.2010, 08:38
І все в житті нам треба пережити,
І кожен фініш-це по суті старт,
І наперід не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Хай буде все небачене -побачено,
Хай буде все пробачене-пробачено,
Хай буде вік прожито,як належить,
На жаль,від нас нічого не залежить.
А треба жити.Якось треба жити.
Це зветься досвід,витримка і гарт.
І наперід не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Хай буде все небачене-побачено,
Хай буде все пробачене-пробачено.
Єдине,що від нас іще залежить,
Принайми вік прожити,як належить.
Ліна Костенко.(F)(F)(F)

Romashka
27.03.2010, 12:26
Еліта


Якось нам не довелось
І Бога молити, -
В нашім краї розвелось
До чорта еліти.
Вийшла, правда, вона в нас
Трохи дикувата, -
Понакрала і втекла
У княжі палати.
Ох і шкодять до хера
Ці гієни срані, -
Об'являти вже пора
На них полювання.

Romashka
27.03.2010, 12:41
Наш народ
Наші дівки немов повидло
Серед задрипаних гаремів,
А наш народ - найкраще бидло
У цілій сонячній системі.
Його нещадно грабували,
По яйцях били і мізках,
Гуртом і вдрозріб гвалтували,
А він стоїть собі в віках
Осоловілий від сивухи,
Хоч без сивухи теж дурак.
Його гризуть жиди та мухи,
А він лиш пука, неборак.

Romashka
27.03.2010, 12:53
Потвори
Мабуть від радіації
З'являються потвори,
Як от скажені бабці -
Вітренко та Скорик.
Ото взяти б їх за барки,
За душі підленькі,
І заперти в зоопарку
Скорик і Вітренко.

Альфияшка
28.03.2010, 14:22
Сумна жінка яка не чекає нікого
Яка лежить горілиць на березі річки
Сумна жінка яка думає про воду річчину
Що до моря тече *
Сумна *жінка... Сумна *
Вона сама стає річкою поволі
Якось дивно плюскотить на піску
Риби аж вистромлюють голови
Аби те диво загледітити
Білую річку що берега жодного не має
І тече її волосся невідомо куди
І тече її тіло невідомо куди...

Грицько Чубай

Peneopa
31.03.2010, 10:40
Небесна яса
Танцює ранок, розмаїттям повний,
І Боже Слово нині на порі.
І Заповіт, Старий і Новий,-
Немов яса небесна угорі.
І дихає земля на повні груди,
Молитва й пісня в серце увійшли.
Вродині вільній підростають люди,
Які благословення вже знайшли.
Застелиться квітуча Україна
Стежками материнських рушників.
Господня церква з"явиться єдина
І об"єднає діток і батьків.
Вірш Наталі Любиченко

Romashka
02.04.2010, 00:08
Смеется суслик в неуютной норке.
На спинку опрокинулся жучок.
Хохочет ёжик, носится по горке,
Совсем с катушек съехал дурачок!
Летают птички странными кругами,
И ржет кобылка с пенкой изо рта.
Сороконожка дрыгает ногами.
От смеха слёзки льются у крота.
Ржут белочки и падают с деревьев.
Сова забавно ухает в дупле.
Хохочет грач до выпаденья перьев.
И мушка со сверчком навеселе.
Кузнечики смеются в травке где-то,
Мышонок, змейка, ящерка и тля...
Стояло жаркое, засушливое лето.
Горели конопляные поля...

Camilla
11.04.2010, 08:54
Хоч похмуро-міцним монолітом
на козацьких кістках ти стоїш...
Ось морями встають обличчя: чорнобриві, старі, молоді...
І все швидше і швидше, і швидше
серце б'ється й клекоче в груді...
Серце, козацьке серце!..
Не хили свого обличчя, не личить
тобі тепер це.
Я зроблю тебе робітничим, моє змучене серце!..
...Слухай...
Ось він іде
і бере Петра за в'язи...
Його руки — грозові маси, очі — повстання день...
Протинай же, думко, туман
електроном у морі стихії!
України старої нема, як немає
старої Росії.
Із південного, із туману, у польоті в невідані дні, мерехтить Україна багряна
золотими крилами мені.
Наді мною вся в димі блакить
і сніг, як сльози, чистий
лягає
покірно
до ніг.
А місто шумить і шумить...
Велике
північне
місто.
Я стримаю серце своє, українське
розхристане

Архангел
14.04.2010, 04:41
Виходжу в сад, він чорний і худий..
Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.
І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова... (Л.Костенко)

Альфа
14.04.2010, 13:23
Я хочу знати, любиш ти мене?.
Ліна Костенко

Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?

Альфа
14.04.2010, 13:37
Врятуй мене, моє кохання
Ігор Калиниченко
Врятуй мене, моє кохання,
Від нелегких похмурих днів,
Від безнадійного чекання
І неприємних зайвих слів.
Врятуй мене від зла і суму,
Вклади у серце жар мети,
Поклич у душу світлу думу
І збережи від самоти.
Торкнися ніжними вустами
Моєї теплої щоки,
Своїми щирими листами
Ти передай свої думки.
Врятуй мене, моє кохання,
Від царства холоду й біди,
Від незбагненого зітхання,
Що нищить весни і сади.
Врятуй від зим, що білим снігом
Нещадно гасять вогник мій,
І зупини все те, що бігом
Уносить квіт рожевих мрій.
Злети, любов моя справдешня,
Чарівним птахом в небеса,
І хай розквітне, мов черешня,
Твоя жіночість і краса!

Архангел
18.04.2010, 12:40
Я божеволію від тебе.
Назад немає вороття.
Я божеволію... Так треба.
Ти змінюєш моє життя.
І кожна мить, немов остання.
Я поринаю в забуття,
І я не стримую бажання...
Я змінюю твоє життя.
Я божеволію без тебе...
І без наркотику очей,
Очей бездонних, наче небо,
З солодким присмаком ночей.
Я божеволію... Повстання
У грудях полум’ям горить.
Я знаю точно – це кохання
У серці солодко болить.
Я щастя більшого для себе
Не можу уявити сам,
Ніж божеволіти від тебе...
І жити вдвох одним життям.

Архангел
18.04.2010, 12:48
Жадати, хотіти,
Тремтіти від погляду,
Доторку рук...
В обійми коханого впасти,
Й злетіти, й поринути знову
У прірву тих мук,
Солодких тих мук...
Відкрити коханню
І душу, і тіло
Віддати до краплі,
Не знать вороття,
Відкинути сором,
Забути про цноту,
Пірнути у хвилі
Жаги й забуття...
Не стримати стогін!
Не спати до ранку,
Вдивлятись у очі,
В обличчя твоє...
І вдячною бути
Вночі й на світанку
За ласки, за ніжність,
За щастя моє,
За щастя твоє..

Альфа
18.04.2010, 20:13
<span class="Apple-style-span" style="font-family: georgia, serif; font-size: 14px; color: rgb(39, 39, 39); line-height: 18px; ">Ти доторкнись легенько до руки -
І я тривоги й сумніви відкину!
Перечитаю всі твої думки
Й щасливою зостанусь на хвилину!..
Ти доторкнись легенько до руки —
Цілунки пальців, як травневий вітер,
Що завмира на березі ріки,
Щоб не сполохати тендітних квітів!
Ти доторкнись легенько до руки —
І розпачі навіки заніміють,
Й твоєї ласки сонячні струмки
Моє зболіле серце відігріють...
Ти доторкнись легенько до руки —
Укрий полин солодкими речами,
Нехай наш біль — колючий і шорсткий
Як шовк зашелестить між нами...

Архангел
27.04.2010, 20:17
Маріанна Кіяновська
Йду, і не маю сліз, минаючи квартали,
Немов недобрі сни, позбавлені небес,
І все в мені бринить - і стале, і нестале,
І весь великий борг, і страх великий весь.
Хай яблука впадуть - і навіть ті останні,
Що важчі, ніж слова, та легші молитов.
...Є особливий час - час постаті в тумані,
Якій усе одно. Якій усе - любов.

Архангел
27.04.2010, 20:18
Василь СИМОНЕНКО
Коли б тобі бажав я сліз, і муки,
*І кари найстрашнішої бажав,
*Я б не викручував Твої тендітні руки
*І в хмурім підземеллі не держав.
*Ні, я б не став тебе вогнем палити,
*З тобою б розквитався без жалю:
*Я б побажав тобі когось отак любити,
*Як я тебе люблю!

Альфа
27.04.2010, 22:05
Скажи, ти бачив райських птах? –
Їх обманеш, та не впіймаєш.
Скажи, тримав вогонь в руках? –
Не гріє він, а спопеляє.

Скажи, ти зможеш з кручі – вниз?
І не відступишся ні кроку?
Скажи, відчувши з моря бриз,
Підеш у плавання без строку?
А можеш – зірку із небес?
Знайдеш із папороті цвіту?
Якщо я виберу тебе,
Ти скажеш це усьому світу?
Чи зможеш ти теплом душі
Мене, схололу, відігріти?
Чи віднайдеш слова-вірші,
Щоб серця пломінь запалити?
Зумієш ласку відшукать
І душу в ніжність загорнути?
Чи зможеш вірити й чекать?
Ти зможеш просто – не забути?...

Архангел
30.04.2010, 04:57
Ліна Костенко
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

Архангел
03.05.2010, 12:22
Знайди мене у натовпі людському,
Знайди мене у ночі на краю.
Тобі віддам не віддані нікому
Тепло, і ніжність, і любов свою.
Знайди мене, як дощ знаходить квіти,
Неждано і негадано прийди.
Знайди мене, щоб більше не згубити
Знайди мене! Знайди мене! Знайди...
Знайди мене в передосінній тиші -
На роздоріжжі радості й біди.
Ти мені снишся. Я тобою дишу.
Омріяний, знайди мене! Знайди!
Я спалахну веселкою для тебе,
Я піснею новою зазвучу...
...Поспілі зорі падають із неба
На трав пожовклих зношену парчу.

Без Ума От Тебя
04.05.2010, 09:40
Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить:
від кайданів, що волю сковують,
від копит, що у душу б"ють,
від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають?!


Ліна Костенко.

Romashka
08.05.2010, 17:04
Чем кровавей родина, тем надрывней слава,
Чем бездарней маршалы, тем пышней парад.
Выползла из логова ржавая держава,
Вызверилась бельмами крашеных наград.
Плещутся над площадью тухлые знамена,
Нищий ищет в ящике плесневелый хлеб,
Ложью лупят рупоры: "Вспомним поименно!"
Склеен-склепан с кляпами всенародный склеп.
Лбы разбиты дО крови от земных поклонов,
Мы такие грозные — знайте нашу прыть:
Мы своих угрохали тридцать миллионов!
Это достижение вам не перекрыть!
Крики заскорузлые застревают в глотках,
Тянет трупной сладостью с выжженных полей,
И бредут колодники в орденских колодках,
И в глазах надсмотрщиков плещется елей.
Думать не положено, да и неохота,
Пафос вместо памяти, дули вместо глаз,
Бантиками ленточки, глянцевые фото,
Куклы на веревочках, плюшевый экстаз.
Для раба хорошего — свежую солому,
Для его хозяина — пышный каравай.
А за свой родной барак пасть порвем любому,
Так, блин, и запомните! Вольно! Наливай!
Юрий Нестеренко

Romashka
08.05.2010, 17:06
Но и это не все. Ему мало и денег, и мяса -
Ему души, твою и детей твоих, вынь да положь!
Чтоб гордилась кнутом и оковами рабская масса,
Чтоб привыкла с пеленок хлебать ядовитую ложь.
Государство - твой враг. Враг любого, кто мыслит некстати.
И, чем льстивее пафос высоких державных речей,
Тем сильнее оно ненавидит того, кто не в стаде,
Кто не ждет калачей и плюет на его палачей.
И страшнее запретов, страшнее тюрьмы и параши
Пустоглазые толпы, вопящие хором: "Ура!"
Государство - твой враг. Оккупанты не могут быть "наши",
Даже если вчера с твоего они вышли двора.
Государство - твой враг. Твой. Какие бы козни и беды
Ни чинило соседям оно, понадеясь на куш,
Победители - первые жертвы преступной победы:
Восстановят руины домов - не развалины душ.
И опорой кровавому монстру, что лжив и корыстен,
Равно служат продажный подонок и честный дурак.
В нашем мире немного простых и незыблемых истин:
Кони любят овес.
Сахар бел.
Государство - твой враг.
Юрий Нестеренко

Romashka
08.05.2010, 17:07
Государство
Государство - твой враг. Что б ни врали экранные шлюхи,
Наихудшее зло - не извне, а всегда изнутри.
Государство - маньяк, отбирающий хлеб у старухи,
Чтобы бросить ей корку и требовать: "Благодари!"
Но не хлебом единым! Движеньем начальственной брови
Государство командует ей: отдавай сыновей!
На убой шагом марш! Государство не может без крови!
И не чьей-то чужой и абстрактной - конкретно твоей.
Государство - твой враг, что наглее любого бандита:
Ты - преступник, коль только посмеешь себя защищать!
С деликатностью танка и светлым умом троглодита
Государство всегда отвечает одно: "Не пущать!"
Что бы труд ни взрастил, что бы ум и талант ни создали -
Государство придет и наложит когтистую длань,
А для самых везучих оно отчеканит медали,
Бесполезною медью платя за кровавую дань.
Государство - твой враг. Враг безжалостный, жадный, жестокий.
Воплощение силы, которой не нужно ума,
Ненасытная тварь, паразит, выпивающий соки,
Чья эмблема - не флаг и не герб, а война и тюрьма.

Без Ума От Тебя
08.05.2010, 19:18
"Традиційно День Матері припадає на другу неділю травня. Це свято має давню історію. Відзначаючи його, вшановують жінку у трьох *її *іпостасях – матір, Богородицю та неньку Україну."


Три матусі.


Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає * *(2)

Є у кожної дитини,
навіть сиротини,
Наша Мати солов'їна -
Рідна Україна. * * (2)

І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа Мати, наша Ненька,
Мати всього Світу. (2)

Romashka
09.05.2010, 08:06
И неважно, кто из них герой,
Кто - мундир натягивал для виду:
Защитившие преступный строй
Сами выбрали свою планиду.
"А фашизм, выходит, не порок?
Там - что заслужили ветераны?"
Ну так дойчи извлекли урок
И не славят своего тирана.
Им пришлось гораздо тяжелей:
Вся страна - сплошное пепелище,
Треть - потеряна, и средь углей
Победители добычу ищут...
Время все расставило в свой срок
Своему согласно приговору:
Не пошло награбленное впрок
Красному насильнику и вору;
Воли, честности, труда итог -
Deutschland вновь сегодня uber alles
In Europa, ну а где Совок?
Сдох, и зря защитнички старались.
Пусть ни покаянья, ни стыда
У зилотов сталинского "рая",
Пусть над ними не было суда,
Но История - она не фраер.
Под победной истерии стон
Пусть же жрут в бараке жалкий ужин,
Дойчский кубик кинувши в бульон -
Даже он-то ими не заслужен.
Юрий Нестеренко, май 2010

Romashka
09.05.2010, 08:06
За боевые заслуги
Раз в году - один и тот же плач
С теле- и компьютерных экранов:
"Ветераны без квартир и дач!
Пожалейте, люди, ветеранов!"
"Немцы побежденные - так те
В роскоши живут, без обнищанья!
Ну а наши - в вечной нищете!
Столько лет - одни лишь обещанья!"
Самый смелый пишет: "Столько трат -
Пыль в глаза пускать соседним странам!
Лучше бы не тратить на парад -
Лучше бы раздали ветеранам!"
"Завершил войну в Берлине дед,
А ему теперь глава района
Шлет на праздник пачку сигарет
И четыре кубика бульона!"
И поддакнут тотчас же: "Вот-вот!
А еще открытку шлют под дату,
А на ней дизайнер-идиот
Поместил германского солдата!"
Но - не жалко их, чей быт убог,
Что в бараках жизнь свою прожили -
Те, кто воевали за Совок,
Получили то, что заслужили.
Отстоявшему барак рабу,
Верному холопу красной банды
Жаловаться глупо на судьбу
И плохое качество баланды.

Без Ума От Тебя
10.05.2010, 08:34
Поки ваша мама жива ,
Говоріть їй ласкаві слова.
Це найкращий для мами лік,
Він продовжує рідній вік.

Марія Потикевич - Заболотна.

Алхимик
10.05.2010, 09:08
Цей танець
Білий ніби сніг
І сни
Душі твоїй остоги
Як я вночі до тебе біг
У запорошені дороги
Три четвертини
Кроком крок
Причастя першого цілунку
І ми
Удвох на вічний строк
Як на різдв"яному малюнку

Архангел
11.05.2010, 04:45
Приголуб мене поглядом,
Заспокой порадою,
Спопели моє серце
Зневірою-зрадою.
Причаруй мене ласкою,
Приверни довірою,
Вколиши мою душу
Розмовою щирою.
Подаруй мені сонце,
На грозах настояне,
Утопи моє серце
В свого серця повені.
Потім будем щасливими
Чи вороже байдужими,
Що вготуєш мені,
Все моє, мені суджене...
Ліліана Косановська

Без Ума От Тебя
12.05.2010, 07:45
Веселі, брате, часи настали
Нове майбутнє дарує день!
Чому ж на небі так мало сонця стало,
Чому я далі пишу сумних пісень?
Веселі, брате, часи настали
Ми наближаємось до мети!
Чому ж тоді я шукаю іншу стежку
Чому я далі з ними не хочу йти?
Веселі, брате, часи настали
На грудях світить нам слави знак!
Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
Душу кинули просто так...
Душа прокинулась, та й питає
Сама у себе - чому одна?
Немає в кого спитати - золото замість тата
Замість мами - глуха стіна.
І тихо, тихо навколо стало...
Кудись поділися голоси...
Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
Ну їх, брате, такі часи!
Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити
Хто ж тоді, як не ми, брати?!
Слова і музика - Святослав Вакарчук

Без Ума От Тебя
12.05.2010, 10:36
...Куди ведуть строкаті дороги,
Чому ви заблукали у світі?
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде,
Нас доля стрімко течією несе,
Бо ми є не титани, ми люди...

Слова : Андрій Хливнюк.
Музика : Бумбокс.

Romashka
17.05.2010, 12:29
ЖИТЬ СТАЛО ВЕСЕЛЕЙ!

Зашибись, в натуре -
Жизнь летит вперёд,
Всё путём, в ажуре -
Аж цветёт народ!
Для Москвы колонию
Рады мы создать,
Мовное зловоние –
Взять и растоптать,
От «трубы» избавиться –
Путину отдать,
Что ему понравиться –
За копейки сдать,
На, бери наш Керченский -
Твой уже - пролив,
Рады бесконечно мы,
Крымом одарив,
И как кремлеголики,
«АН» за так отдав -
Просим - съешь нас, кроликов,
Путинский удав!
Станем жить холопами,
Быдлом – красота -
Пляшет голь с притопами –
Удалась мечта!
Семён Битый

Архангел
19.05.2010, 21:28
Будь зі мною поруч в спеку і грозу,
Будь готовий стерти з віч моїх сльозу,
Будь завжди для мене тим, яким ти є,
Зі своїм ділися - вислухай моє.
Заміни мені всіх тих, що не було,
Пригорни до себе, подаруй тепло.
Будь зі мною поруч, не лишай одну,
Приноси до серця кожну мить весну.

Архангел
19.05.2010, 21:33
Я закохалася.
І слів не вистачає.
Розгублено дивлюся на твій слід.
У моїй пам’яті.
Щоразу виринають години із тобою.
Мов граніт
З якого зроблені твої несірі стіни.
Закарбувалися і в’їлися в думки
Оті всі площі, вулиці і вікна
А ще твій дух.
Я заздрю тим, з ким ти
Проводиш ранки сонячні і теплі.
І тим, хто падає з тобою в глиб снігів.
Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий,
І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів».
Я так чекаю, що одного ранку.
Чи ввечері, коли уже туман спада.
Я буду серед тих, кому у очі
Твоя краса і щирість загляда.
Я буду там… Це незвичайне місто.
Але чомусь мені не вистачає слів.
Там навіть небо є якесь занадто чисте.
Я закохалась в тебе, місто Львів…
Марина(Мері) Кузьменко

Ushiro
24.05.2010, 11:19
від заскоку на капітал тошнить
тільки й розмов: шмотки, машини, бабки
рвався, марив, досяг - а воно порожнить
чи то лиш в мене в макітрі подібні кульбабки?
забитися б в селище, подалі від міста
де не ловить айфон, не працюють радари
ти прокидаєшся, а за вікном - твоя альта-віста
море тиші і хриплість твоєї гітари
і прожити б так вбіса весело
цілий рік, а можливо і два, і три
тільки тіло в реальність вітром віднесено
і ти в лотереї соціогри...

Camilla
24.05.2010, 11:45
«Що *то *- *свобода?» *-діда *запитав
І *відповів *дідусь, *заплющив *очі,:
«То, *хлопче, *бачиш, *там *вгорі, *з *під *хмар
Літає *пташка *й *вирватися *хоче.
А, *коли *взяти *її *і *зловить
І *засадити *в *клітку, *навіть *чисто *з *злота *-
Нізащо *в *світі *не *захоче *жить,
Хоч *би *й *до *корму *дав *їй *позолоти.
Ти *будеш *дбати, *годувать *її,
Будеш *тулити *іграшки *й *дарунки *-
Та *лишень *небо *снитися *у *сні
Буде, *сердешній, *а *не *ситість *шлунку.
І *як *ти *її, *онучку, *не *лелій,
Як *не *пести *і *не *тули *до *себе *-
Їй *найдорожче *не *ухід *цей *твій,
А *світле, *вільне *й *непокірне *небо!
Так *і *в *житті, *внучатку, *позачас,
Полакомившись *на *якусь *наживу,
Навіки *можна *втратити *якраз
Свободу, *волю *й *рідну *Батьківщину!

Алладин
25.05.2010, 08:53
А я, твій син, народжений із блуду,
Прошу тебе,
Молю тебе,
Клену —
Зірви з очей облудливу полуду,
Розбий для тебе зроблену труну,
Стань знову юною,
Невинною стань знову,
Вінком покрий просвітлене чоло,
Поклич —
Твоє єдине лише слово —
Ми встанемо —
І що б там не було! —
Який би глум терпіть не довелося,
Який би біль не розривав грудей —
Ми за твої, за золотії коси,
За чистую блакить твоїх очей
Підем на бій,
На звитяг і на жертви,
По частці кожен віддамо себе,
Бо краще, мамо, нам сьогодні вмерти,
Ніж бачити збезчещену тебе.

Київ, 22 травня 1971 року
(За цей вірш Дядя Толя отримав найбільший "гонорар" - 13 років ув'язнення. Певно цей вірш сьогодні не менш актульний, ніж тоді)

Алладин
25.05.2010, 08:55
А ти, облуднице, все ніжишся в гаремі?
Твій яничар тебе нагодував.
І навіть хороми тобі відвів окремі,
Щоб люди не подумали, бува,
Що ти невільниця,
Наложниця,
Рабиня,
Він щедрим став,
Вельможний твій босяк,
І навіть з ганчірок червоно — синіх,
Щоб сором скрила,
Зшив тобі ковпак.
І ти, безстижая, у йому серед люди
Бредеш у слід за зайдою приблудою.

Алладин
25.05.2010, 08:56
Твої сини тебе ж і розпинають
За черствий хліб та кислий пійло-квас.
Нікчемних байстрюків голодні зграї.
Брати мої, про вас то я, про вас.
Все продали,
Від всього відреклися.
Чужий жупан.
Чужі думки й слова.
Від хитрощів он голови вже лисі.
Й підлота вас, мов саван, обвива.
Ні совісті,
Ні честі ані трохи.
Лише живіт,
Та баба,
Та гаман.
Хоча б на мить,
Хоча би перед здохом,
Спокутуйте підлоту та обман
Хоч словом правди,
Хоч півсловом щирим.
Бо діти нас і внуки проклянуть,
Коли дізнаються,
В який ганебний вирій
Ми торували їм дорогу — путь.

Алладин
25.05.2010, 08:59
Мамо,
В лиху годину ти мене родила.
З ганьби та блуду
Плід свій зачала.
Бодай в утробі ліпше задавила.
Бодай сама ти краще не жила.
Зґвалтована, обдурена, розп’ята,
З відтятим язиком,
Опльованим чолом,
Лежиш ти в пазурях коханця — ката
І ворона — могильника заклятого
Улесливо зовеш ти, облуднице, орлом.

Алладин
25.05.2010, 09:02
Мамо!
Прокляття нам.
Небо, ти бачиш все
І не гримнеш обуренням та гнівом.
Земле, ми топчемо тебе
Своїми брудними ногами,
І ти не тріснеш,
Не розверзнешся прірвою,
Щоб поховати назавжди
Ганьбу свою та нашу.
Прірва?
Прірва...
Так, прірва під нами,
Та ми не бачимо її,
Ми котимося в прірву,
А мислимо, що летимо в рай.
В пекло!
В забуття!
Щоб і спомину не залишилося,
Ані сліду (досить наслідили),
Ані смороду.

Алладин
25.05.2010, 09:03
Анатолій ЛУПИНІС
ПОКРИТКА
Тарасе, батьку, підійми чоло.
Поглянь на свою милу Україну.
Немало зим і весен відгуло.
І пил покрив прабатьківську руїну.
Кривавий пил.
Ні, ні, не спали ми.
Звивалися потоптані знамена.
Хиталися підвалини тюрми.
Не вмерла ще, —
Співали ми натхненно.
Співали рано. Розірвав той спів
Багнет із нами ж викутої криці.
Летіли кулі в марноблудство слів.
І жерла нам дивилися в зіниці.
Я бачив, як безчестили матір.
Мою матір.
Мене пестила покритка.
Яка називала своїм сином.
По землі вештаються байстрюки,
Які зовуть мене братом своїм.
Брати!..

Белый Тигк
04.06.2010, 08:58
На лінії вогню * С. Вакарчук.
Осінній бойкот...
Між тобою і мною
Семизначний код,
Який не по зубам мені.
Всі хочуть новин,
А я не знаю, де сховатись,
Я один
Відколи ти
На лінії вогню
Я віддав тобі любов мою.
На лінії вогню
Ти була моєю тайною.
Скажи мені:
Чому ми живем на лінії вогню?
Ну, не мовчи, не мовчи...
Наївний мотив набуває змісту
Серед тонких слів,
Якими ти сказала "ні".
Тікай, не тікай –
Все одно ніхто не скаже,
Де там край,
Та й чи поможе він мені?..
Не мовчи!..

Romashka
05.06.2010, 18:27
От потешных зиц-атаманов
До героев конька и мата,
От вождя молодых баранов
До дворового дипломата.
От рубителей прежней щепки
До строгателей новой стружки,
От носителя главной кепки
До звонящей в эфир старушки.
Наступает он, зрим и четок —
Край, когда одного лишь надо:
Не зарплат, не жратвы, не шмоток,
А того, чтоб вы сдохли, гады.
Вместе с вашей холуйской спесью,
Вместе с вашей вселенской ложью,
Вместе с вашей блевотной лестью,
Вместе с вашей рычащей вошью.
Не ослепли мы, не оглохли,
Сколь ни бейтесь в пиар-угаре —
Мы ответим вам: чтоб вы сдохли! Чтоб вы все передохли, твари!

Юрий Нестеренко

Romashka
05.06.2010, 18:28
Глядя в телевизор

Те же там же и так же то же…
Под собою страны не чуя,
Наблюдая все эти рожи,
Одного лишь теперь хочу я.
Не мечтаю уже о лете,
Не хочу ни в купцы, ни в князи —
Я хочу одного на свете:
Я хочу, чтоб вы сдохли, мрази.
Все, что до тошноты знакомы,
Все, что лезут в глаза и уши —
От верховного лысогнома
До последней домашней ксюши,
От блажащей массовки снизу
До верхушки в гэбульных рясах,
От державного жополиза
До эстрадного жопотряса.
Я хочу увидать их в морге,
Чтоб прозектор кромсал их тушки —
От наследника-недозорге
До сосательной журналюшки.

Ushiro
05.06.2010, 19:49
Між *планами *і *реальністю *– *терція
І *кілька *жовтих *засмучених *смайликів
Обмін *увагою *– *звичайна *комерція,
Моральний *брухт *соціальних *стайлів
Рятуємось *уявою *в *кілька *байтів
Мрій *та *нездійсненних *фантазій
Абстрагуючись, *стаєш *роззявою,
Що *тікає *у *вигадки *від *життєвих *оказій

Ushiro
05.06.2010, 20:09
руді *та *біляві *кішечки
посміхаються *вдавано *весело
та *всі *оплати *вже *внесено
можна *вгадати *хто *з *ким *у *ліжечко
красиві *гламурні *кігтики
іноді *відпадають *в *оргазмах
папікам *трохи *лячно-таки
коли * *дівчатка *кривляться *в *спазмах
потім *все *зашибісь *і *окі
кілька *коктелів, *дві *сотні *баксів
співи *Білана *під *караоке
і *нафіга *аромати *AXE-ів?!
дівчатка *на *ранок *тусують *з *готелів
говорять *по *mobil *в *немитих *таксі
скільки *ж *папіків *і *скільки *борделів
замовчують *чесні *news *BBC

Без Ума От Тебя
05.06.2010, 20:41
Олександр Богачук.
Троянди на пероні
На пероні, на люднім пероні,
Де розлуки і зустрічі плачуть,
Хтось розсипав троянди червоні,
І, здається, ніхто їх не бачить...
В моїм серці чи біль чи то смуток:
Не зустрів ти мене і сьогодні.
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні...
На пероні, на люднім пероні,
Вже не чути далекого стуку.
Хтось розсипав троянди червоні,
Чи то зустріч свою, чи розлуку...
А троянди, а троянди
До людей пелюстками кричать:
"Ми не квіти, ми - кохання
А кохання не можна топтать"


Музика : Анатолій Горчинський.

Ofi Gela
05.06.2010, 20:46
ВИКТОР ВТОРОЙ «САЖАТЕЛЬ»
Семён Битый
Сто дней рассаду он сажал,
Сажал с утра и до заката,
Пересадил гнилья подвал –
Донецкие пришли ребята,
Втыкал, не покладая рук,
Чертополох, бодяк, крапиву,
Не время думать, недосуг,
Не до реформ пейзану было.
Пырей корнистый – на кабмин,
Сынка-полынь – в навозну раду,
Бурьян – министры, как один,
Зато донецкие, как надо!
И вот нахальные ростки
Повылезли во всех районах,
Закрыли солнце сорняки
Во всех советах, регионах.
Пора реформы проводить -
Обещано народу было -
Но как полезное родить
Способно это разводило?
Умеют соки лишь сосать,
Давить нахально и пихаться,
Урвать, напасть, по морде дать,
Словчить, надуть и кодлой драться.
Скосить бурьян - и запахать –
В навоз пустить, на удобренье,
«Сажателю» – под жопу дать –
Иного нет от них спасенья!

No Stress
08.06.2010, 19:22
Вірш БУВШОЇ учасниці нгрупи "ПІК".Повчально-патріотичний.
Ой, спекотно в групі стало...
І кого винити?
Може сонце, що пригріло
Запашнії квіти?
Ні, у групі завелася
Стрічечка роздору...
Лиш про неї зараз тут
Всі ведуть розмову...
Що це - шана чи зневага
До всього народу?
А можливо, просто памя"ть
Чи мова про моду?
Я цю стрічку начепила
Бо все пам"ятаю -
Як колись чуму прогнали
Із рідного краю...
Пам"ятаю і шаную,
До землі вклонюся!
А розмови всі про стрічку -
Я їх не боюся...

No Stress
11.06.2010, 06:01
Європі (Борис Олійник)
Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас, Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече,
Бо ми тоді вже побілили Хату,
Як ти іще не вийшла із печер.
Живи собі, уходжено і сито.
Ми не питаєм з усміхом кривим,
Якою б ти була у цьому світі,
Аби ми плуг, і колесо, і жито
Не дарували пращурам твоїм.
Ми ж не виказуєм, яку недолю
Тобі вістило знаками біди,
Аби козацький стан у Дикім полі
Не зупинив азійської орди.
Живи собі. Ми зі своїм уставом
Не сунемось до тебе в монастир.
Але дозволь і нам за отчим правом
По-своєму облаштувати двір.

No Stress
11.06.2010, 06:03
Такі ми є. А ви такі, як є.

Ви ж на торгах сягнули верховіть,
Та навіть вам шагреневої шкіри
В роковий час усе ж не докупить.
Земні діла сповна оплатить небо.
І в Судний День воздасться всім ущерть:
І тим, хто зрадив побратимство Ельби,
І тим, хто сербів рокував на смерть...
Життя мина... Усі ми перебудем:
Хто - при бандурі, хто - при гамані.
А що вже по собі залишим людям,
Судити не тобі, і не мені.
Відкриті наші предківські чертоги
Усім, хто має помисли незлі.
Прийдіте з миром! Та, заради Бога,
Не вчіть нас жить на батьківській землі!
У кожного - свої герби й знамена,
Свій лад і чин в державі й при столі,
Ми всяк своєї долі ковалі:
Вам до душі вертка синиця в жмені,
А нам до серця - в небі журавлі.
Такі ми.А Ви такі як є.

No Stress
11.06.2010, 06:33
КРЕДО
*Олександер СмикМені потрібно зовсім небагато:
*Щоб кожне слово западало
*в серце,
*Щоб хлопці не кидались хлібом черствим,
*Щоб не забули вишивки дівчата,
*Щоб мати не кидала немовляти,
*Щоб кожен батько
*не цурався сина.
*І ще, щоб просто
*не стріляли в впину,
*Коли стоїш обличчям до багаття.
*Мені потрібно зовсім небагато:
*Щоб не ховали камінь за сорочку,
*Додолу щоб не опускали очі,
*Коли опівночі пускаєш в свою хату.
*Щоб Батьківщину вміли відстояти,
*Щоб кожен доживав до свого віку,
*Щоб до зірок ніколи ми не звикли,
*Мені потрібно зовсім небагато.

No Stress
11.06.2010, 11:53
Дмитро Павличко.
*-Що за янчик? - хтось спитав. I сивий
* батько наш поважно вiдповiв:
* -Так говорять, коли хтось красивий,
* так ми чули од сво?х батькiв...
* я цiкавивсь цього слова змiстом,
* в словниках шукав його стократ...
* Та в Чехословаччинi туристом
* побував i розказав мiй брат:
* - Зна?ш, хто наш Янчик благородний?
* Як не здогадались ми? Це ж той
* люблений словак, герой народний,
* справдi красень, Яношик-герой!
* Я зрадiв: усе - в ?динiм словi,
* все в iменнi! Отже сумнiв прiч.
* Яношик! Але в розмовнiй мовi -
* Яншик, Янчик - ось у чому рiч!
* Слово пломенить червоним маком
* (над легендою не владний час!).
* Як його передали словаки?
* Як воно долинуло до нас?

Без Ума От Тебя
24.06.2010, 07:26
..Люби себе, таких не буде!
Люби себе - таких нема!
Дозволь комусь назвати чудом,
Твоїх очей п"янкий туман.
Пробач усім, хто підло зрадив!
Пробач і тим, хто вік мовчав.
Пробач сльозам і сльозопадам.
Пробач за смуток і печаль.
Минуть тривоги, біди, жалі,
Згорять оплакані листи.
Навчися просто ЖИТИ ДАЛІ!
Життям із посмішкою йти!


Юлька *Гриценко.
" Настусі".

Iskra
24.06.2010, 13:55
М. Бажан
Папороть
Мов карб старий - цей місяць-білозір,
Мов сни старі - ці хмари білопінні,
і бачу я: в незнаному тремтінні
Поганська ніч лягла на чорний бір.
Снується дим опівнічних офір
Несуть жерці на слані рядна лінні
Німим Богам свої дари уклінні:
Важучий мед і соковитий сир.
Поганська ніч - таємний час оман.
Пливе з озер мережаний туман,
і духмяніють папоротні трутні.
І виходжа на росяний майдан
весільне коло молодих древлян,
Слов янських зельних піль веснянки незабутні.

Без Ума От Тебя
26.06.2010, 14:13
РОМАНС.

Пані, це вересня пізні дні,
Пані, невдовзі - жовтень:
Мов спалене на жертовнім огні,
Падає листя жовте.
Ні, не вагайтеся, поспішім:
Скоро дощі заплачуть.
Невже, нам залишиться тільки дим
Минулого і втіха плачу?
Невже самота і голодний сум,
І порожня сутінь кімнати?
Пані, вітер розвіє красу -
Немає часу чекати.
Скоріше, скоріш, поки сонце ллє
Останнє осіннє сяйво,
Хай серце устами нашими п'є
Радість. Все інше - зайве.

Євген Маланюк.

Без Ума От Тебя
18.07.2010, 21:03
Кобзарю,
знаєш,
нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.
Звичайні норми починають старіти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.
Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує враз вагому самоту.
І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно голубі...
А як же ми,
співці краси земної?

Без Ума От Тебя
18.07.2010, 21:03
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть велич нової краси?..
Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!


Ліна Костенко

Влюблённое Сэкд
19.07.2010, 18:55
Моїй матері

Приснилося, що я вернувсь додому.
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці золотому
Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде,
Я скрикну "Матінко!" до неї,
Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки
І в них бринітимуть слова:
"Я ждала, ждала цілі роки
І в'яла, сохла, як трава..."

Іду зеленою межею,
Кругом хвилюються жита,
І в'ється щастя над душею -
І на плечі нема хреста...

Прокинувсь в морі раювання
І все збагнув, і похолов...
Іду дорогою вигнання,
І по сліду моєму - кров.

Олександр Олесь

Влюблённое Сэкд
19.07.2010, 18:57
На Україні соняхи цвітуть.
У них від сонця доленька щаслива.
У кожнім зернятку
Життя малого стук
I так, як в тебе,
В серці чуттів злива.
На Україні соняхи цвітуть.
На Україні соняхи цвітуть.
Тоненькі плечі обніма їм вечір.
А зранку, мов горобчики, вже тут
В обіймах соняхів
Цвірінькає малеча.
На Україні соняхи цвітуть.
На Україні соняхи цвітуть.
За радість жити
Вклоняться доземно.
Від них аж світло,
В цьому їхня суть.
Цілує небо їм зіниці недаремно.
На Україні соняхи цвітуть.
Тетяна Сугалова- Катрич

Влюблённое Сэкд
19.07.2010, 18:59
КРИНИЦЯ ЩАСТЯ



Я пам’ятаю білолицю
Хатину батьківську мою,
Дубовий зруб тії криниці,
З якої в мріях воду п’ю.

Ось опускаю я відерце
І заглядаю в чисту синь –
Моєму зболеному серцю
Черпаю ліки із глибин.



Душа нагадує про хату,
До неї рветься з пут життя –
Там першим криком немовляти
Живуть найкращі почуття.

Із болем я тебе покинув –
Прости, хатинонько, прости
За ті нерадісні хвилини,
Коли в сльозах зосталась ти.

А я у світ подавсь шукати
Криницю щастя. Не знайшов...
Вона лишилась біля хати –
Води небесної любов.
Пилип Юрик

Влюблённое Сэкд
19.07.2010, 19:01
НОСТАЛЬГIЯ
* * * * * * * * * *

Серпневі громи –
* * * * * мов птахи перелітні над степом.
Ще рано в дорогу,
а крила вже б’ються у скронях.
Чуття мої вічні,
немов персонажі вертепу.
Чуття мої грішні
* * * * * розбрелися по світу, мов коні.
У юності нам не сидиться,
* * * * * немов блискавицям.
Романтика пахне
* * * * * гіркуватим димком і тайгою.
I нам вже бракує
у жмені співанків синиці.
На крилах зірок
* * * * * ми шукаємо в юності долю.
Пегасе мій любий,
* * * * * не скинь із сідла у польоті!
Зіб’ю не коліна –
* * * * * душа моя хай не кривавить!
Не дай поселитися
* * * * * в серці моєму журботі:
З мінорними гамами в пісні
* * * * * не йдуть наші справи.
Прости мене, Боже, за мамине вічне безсоння,
За те, що на зорях вечірніх
* * * * * мене виглядала.
Нам мамине серце світило в житті,
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * наче сонце.
Й молилось за нас,
* * * * * * * * * * доки руки до неба здіймало.
Т.Сугалова-Катрич

Влюблённое Сэкд
24.07.2010, 01:14
Iз заморських країв
Через кримські ворота
Дмуть засмаглі вітри,
Шелестить ковила.
Шлях чумацький курить
Над сивашським болотом,
I шумить осока
Там, де корчма була.
Догасає в степу
Скіфська баба-гадалка.
Її очі горять
На зелений обрус,
А у небі летять
Iз Стамбула на Калку
Журавлі на свою
Древню Київську Русь.
Над лиманом завис
Крик болотної птиці.
Очеретяний пух
Сяє в краплях роси.
Не розмінюйся, вітре,
На всякі дрібниці,
Роксолани хутчій
Мені глас донеси!
Полинами димлять
Незагоєні рани,
I двоколок турецьких
Плазують сліди.
Спочивають орлами
Серед степу кургани,
Бо ідуть із століть
Золотої Орди.
Ми косили в степах
Бусурмана й ординця,
Що йшли в Україну
Iз смертельним мечем.
Не зламати повік
Вільний дух українця,
Бо у жилах його
Кров козацька тече!
Микола Роман

Животное
24.07.2010, 07:31
Я українка. Я живу на Україні,

Де край,як писанка,аплачі-журавлині.

В чужі світи втікають звідсилюди,

А я тебе не кину,краю любий.

Вросла навіки у цю землю,яккалина,

Люблю і в бідності народсвій,Україну,

Тут все моєму серцю рідне й миле:

Майбутнє наше й пращурів могили.

На кожне покоління були болі.

Нарешті дочекались тої волі,

Цей скарб я берегтиму,як дитину,

Щоденно,щогодини,щохвилини.

Нехай у мене сукні не багаті,

Та вже я господиня в рідній хаті,

Тут мирне небо,не гуркочутьтанки,

Тут ночі місячні і росянісвітанки.

Ти новороджений,мій краю,тивоскреслий,

І ще позаздрить світ на твоївесни.

Рушай до доленьки сміливою ходою,

Із хлібом,сіллю,волею святою.

Влюблённое Сэкд
26.07.2010, 19:24
ОТАК- ТО,ДРУЖЕ

Співайте, радуйтесь, танцюйте,
А як прийдеться — голосуйте.
Беріть «бабло» і гречку — все,
Що яничар вам принесе.
Купили вас аж на п’ять років,
Може, й на більше... Дайте спокій.
Ви взяли кілька срібняків —
Тепер пограйтесь в босяків,
Безбатченків. Без роду, мови.
Ви вже не кращі від полови.
«Вождя» портрети — на стіну.
Чекайте, люди, на ману,
Яка уже не за горами.
Вона під вашими ногами —
Лишень пригніться, підніміть...
Ну що? Знайшли?.. Тепер мовчіть,
Бо поїзд їде без зупинок,
Він не рахує днів, хвилинок.
Його мета — Росія-мати.
Отак-то, друже, так-то, брате!
Тобі залишиться сміття.
Та є назад ще вороття!
Коли разом візьмемсь до справи
(Заради волі і держави),
Манкуртам, блазням і злодіям
Вже не дамо здійснити мрії.
Без пустослів’я і промов
(І не потрібна їхня кров)
Мільйони візьмуть їх за вуха
(Не будуть їх благання слухать) —
І на історії смітник.
Там їх життя, там їхній лик!
Віктор ФЕСЬКІВ.

Ofi Gela
29.07.2010, 21:15
Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську - без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...

За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві - як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити

У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви -
І хай вам Господь помагає!

Любіть волинянок, бойкень та лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські жінки -
Не знайдете кращих коханок.

Любіть гагаузок, болгарок струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок - бо люблячи їх
Ви любите все ж українок!

Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти

Любіть українок - щотижня, щодня
А буде можливість - і двічі
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять -
Робота така чоловіча

Життя в Україні дає нам урок -
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок -
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!

Алхимик
05.08.2010, 13:01
Я цей дім обживаю,
Коли то життя.
Я за тисячі літ надивився неправди!
Так живого вогню добуває тертя.
Так женуть табуни
Степові конокради.
Так
Цілують замки потаємні ключі.
Так болять рушниками відкриті ворота.
Так злітається сутінь на подих свічі.
Ти її запали!
Я летіти непроти!
Я-
Не сутінь.
Я дім обживаю,
І тим
Я розп'ятий між стін неживими словами.
Навіть квіти у вікнах стомились рости.
Ми стомилися з ними ,
Стомилися з вами…
Ми стомились обчислювать рух павутин,
Ми стомилися очі ловити очима.
Ми стомилися дбать незворушність картин
І не роки
А КРИЛА нести за плечима.
Ми забулись літати і бачити сни,
Ми забули
Від літа ховатися в осінь.
Ми забулися квітами буть у весни,
Ми стомилися сіяти зради
І роси,
Як запрагнеться,часом, змахнути крилом!
Та наврочене кимось тяжіння
Триває!
Я сумую
Один в Самоти
За теплом.
Я цей дім обживаю.
Я дім обживаю…

Алхимик
07.08.2010, 13:07
Вертеп
Кав’ярня
Рислінг та салат
За брак пленеру
Надлишок натури
І стрілки розпинають циферблат
Як втілення чудес акупунктури
Жовтневій ночі несклепить повік
Бо юний місяць внебі топить весла
Не божество я
Сивий чоловік
І з потойбіччя раптом ти воскресла
Ось
Гомониш
Мені ж
Як солов’ю
Байдужа осінь долі солов’їній
Містична краля
Леді Дежав’ю
Мла
Порожнеча страчених опіній
Думки
Кохання
Наш минулий час
Помножено на шалик Айседори
Твій срібний голос
Так
Одна з прикрас
А я
Мовчання множу луїдори
Таке багатство випало мені
Терпке
Як сум зеленого абценту
О як гірчить утому полині
Агонія
ОСТАННЬОГО моменту
Отож ВЕРТЕП
Ні пуху
Ні пера
Старих відлиг і молодих коханок
Нудна балачка
Кава
Кволий ранок
Гравці ПОМЕРКЛИ

Та триває гра

Без Ума От Тебя
09.08.2010, 05:29
Не минай з погордою
І не смійсь, дитя !
Може, в тім осміянім
Суть твого життя.
Може,в тім зневаженім
Щастя твого карб,
Може, в тім погордженім
Є любові скарб.
Може , сміх твій нинішній,
Срібний та дзвінкий,
Стане в твоїй пам"яті
За докір гіркий...

І.Я.Франко

Без Ума От Тебя
11.08.2010, 13:49
Як гірко пересвідчитись раптово,
Що ти свою значимість помилково
Сам приписав собі - її нема!..
А за дверима старості зима.
Ти жив з великими, а був безликим.
Ти тільки сам вважав себе великим.
Так, мабуть, блазень, увійшовши в роль,
Повірить згодом: він і сам - король.
Ти іменитих друзів добру славу
Поширював на себе не по праву,
І від твоїх настирливих повчань
Пашіло духом самозвеличань.
Було колись - ти подавав надії.
Говориш, заважали лиходії.
Але згадай: взяли твої роки
Розваги, лінощі, слизькі жінки.
Що жде тебе? Лиш сама могила...
Та, може, десь іще дрімає сила,
І ти, згадавши молоді літа,
Розквітнеш, як агава розквіта?
Вона живе непишно, непомітно.
А потім вибухом одним розквітне -
І незабаром гордо помира...
Якщо є соки, починай...
Пора! * * * *Микола Руденко.

Bella Donna
23.08.2010, 16:27
ПРИРУЧЕНИМ ПАТРІОТАМ
Обмивши губи в нарзані чи в каві,
Дожовуючи свіжий бутерброд,
Ви стаєте великі й величаві
І любите Вітчизну і народ.
Ви чуєте народні віщі думи,
Його тревоги берете в серця,
Коли потієте у черзі за костюмом,
Затиснувши в долоні гаманця.
Ні, ви не блазні, ви не лицеміри —
Нікчемного презирства не убить,
І свій народ ви любите без міри,
Коли у міру вигідно любить.
За плату ви закохані в ідею
І зморшки морщите на ситому чолі…
Кому ж ви служите, приручені Антеї,
Відірвані від матері-землі?
Хто ваш народ? Яка у нього доля?
Куди його коріння проросло?
Чиї могили стогнуть серед поля,
Забрівши здичавіло у село?
Хоч раз почуйте, грамотні руїни,
Нікчемні слуги чорного добра,
Як обіпершись вітрові на спину,
Кричить Тарасова гора:
— Нема на світі України,
Немає другого Дніпра!
Василь Симоненко

Camilla
23.08.2010, 19:15
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злобі не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

No Stress
23.08.2010, 21:40
Прочитаний : *411

Симоненко Василь :: "Україно, п'ю твої зіниці..."Творчість |Біографія |Критика"Україно, п'ю твої зіниці..."Україно, *п'ю *твої *зіниці
Голубі *й *тривожні, *ніби *рань. *
Крешуть *з *них *червоні *блискавиці *
Революцій, *бунтів *і *повстань. *
Україно! *Ти *для *мене *диво! *
І *нехай *пливе *за *роком *рік, *
Буду, *мамо *горда *і *вродлива, *
З *тебе *дивуватися *повік. *
Ради *тебе *перли *в *душі *сію, *
Ради *тебе *мислю *і *творю *— *
Хай *мовчать *Америки *й *Росії, *
Коли *я *з *тобою *говорю! *
Одійдіте, *недруги *лукаві! *
Друзі, *зачекайте *на *путі! *
Маю *я *святе *синівське *право *
З *матір'ю *побуть *на *самоті. *
Рідко, *нене, *згадую *про *тебе, *
Дні *занадто *куці *та *малі, *
Ще *не *всі *чорти *втекли *на *небо2, *
Ходить *їх *до *біса *по *землі. *
Бачиш: *з *ними *щогодини *б'юся, *
Чуєш *— *битви *споконвічний *грюк! *
Як *же *я *без *друзів *обійдуся, *
Без *лобів *їх, *без *очей *і *рук? *
Україно, *ти *моя *молитва, *
Ти *моя *розпука *вікова… *
Гримотить *над *світом *люта *битва *
За *твоє *життя, *твої *права. *
Хай *палають *хмари *бурякові, *
Хай *сичать *образи *— *все *одно *
Я *проллюся *крапелькою *крові *
На *твоє *священне3 *знамено.

Без Ума От Тебя
24.08.2010, 07:31
Найвища *мудрiсть *– *усмiхатись *зранку!
*
Життю *радiти, *хоч *би *що *було!
*
Терпiти *бiль. *Угамувати *рану.
*
Простити *ближнiм *їх *несправжнє *зло.
*
Три *корiнцi *висмоктують *з *нас *душу.
*
Найперший *– *заздрiсть. *Жадiбнiсть *за *ним.
*
I *лiнощi... *Настiльки *серце *сушать,
*
Що *усмiшки *не *залишають *в *нiм.
*
Щоб *вирвати *їх, *треба *мати *волю
*
I *треба *зрозумiти *сенс *життя *:
*
Любити *ближнього, *приймати *Долю,
*
I *гiдно *йти *по *краю *небуття. *Віталій Іващенко.

No Stress
30.08.2010, 21:05
ОТАКЕ ЖИТТЯ ДІВОЧЕ!
Підросла у мами доня,
Гарна, жвава — хоч куди!
Мати рада. — Де ти, дівко?
Принеси мені води.—
Тільки й чути: — Дівко, дівко!
Те зроби, туди піди...—
Раптом грюк — свати до хати.
Кілька слів про се, про те.
— Є для доньки пара,— кажуть.
Може, заміж віддасте? —
Мати доню обнімає,
Ніжно дивиться в лице.
— Та воно ж дитя,— говорить.—
Рано думати про це.—
А дочка скривилась гірко
І сказала: — От життя!
Як робить, то: дівко, дівко,
А як заміж, то — дитя...

No Stress
30.08.2010, 21:05
:-D :-D :-D

Iskra
31.08.2010, 09:03
--.---------------------
-----------------
-------------
----

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! – та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче кошик серед трав – нема мелодій.

Без Ума От Тебя
31.08.2010, 16:30
Коли *серед *німої *самоти
Душа *заклякне, *наче *в *ополонці,
Згадай, *отямся *і *радій, *що *ти
Не *сам, *бо *ти *–
у *Бога *на *долоньці.
Багатству, *славі *й *гурту *інших *зваб
Не *піддавайся *– *в *тебе *інше *сонце.
Нехай *тебе *всечасно *зігріва,
Що *ти *– *завжди *– *у *Бога *на *долоньці.
Собі *– *шляхи *шляхетні *обирай.
Та *не *шукай *смітин *в *чужому *оці.
Не *пнись *поперед *батька *навіть *в *рай.
Навіщо? *Ти *ж *– *у *Бога *на *долоньці.

Белый Тигк
03.09.2010, 16:58
“Коли б тобі бажав я сліз, і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував Твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.
Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю!”
Василь Симоненко

No Stress
06.09.2010, 00:57
Normal *0 * * *false *false *false * * * * * * * * * * MicrosoftInternetExplorer4 * */* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;} * * Так, Сталін був тиран. Алешкодую —
Чом він не знищив вас, своїх співців —
Отих, котрі тягнули алілуя
За іродом в кривавому вінці.
Чом ви тоді у гріб не відійшли,
Ви, що колись його лизали стопи.
Ви б трохи вбереглися б од хули,
Бо чесність є і в вірності холопів.
Чом ви тоді не вмерли, лицемірні,
Чом ви тоді у гріб не відійшли —
Ви б трохи збереглися од хули —
Нехай холопи, та холопи вірні!
Чи вам не сором проклинать вождя,
Чи вам не сором зраджувати двічі,
Не соромно дивитись людям в вічі
І знов хвалить, і знов потиху ждать?
Щодень я чую твій спізнілий крик
І сам кричу, шаліючи од злості:
"Вернися, Сталін, завітай хоч в гості і вирви з горла чорний їх язик.(В.Стус

D Moroz
07.09.2010, 16:32
Спогади з походів
Роїться *небо розхмарене сонячно,
Кольором радості дзвонить криницею
Глянеш у нього - дивитися боляче
Обрій обірваний ріжеш зіницею
Зелень і пурпур блава з фіолетом
Бронзою вохрять поля на осонні
Аквамаринно- опало- поетово
Кельто- Британно,Англо- Саксоново
Врослі у дерен бронзові кобили
Дуб і шипшина з трави проростають
Випємо брате! Коли ще ми пили
Гляньмо довкіл чи Стуса не немає.
Скличем усіх на лицарську забаву
Тут на галяві у тіні діброви .
На полювання й турніри за Славу
Для України, життя і любові
Всіх поіменно згадаємо лицарів
Правнуки кельтів, пелазгів і аріїв
В Турові роги налємо і випємо
І заспіваєм і в кобзи заграємо.
Єдиномислієм душу звеличемо
Лицарі круглого столу на Вічі
Посеред Всесвіту Ангелів скличемо
Братство Боянове зорями мічене.
Лицарський орден Хреста і Тризуба
Нині й навіки сузірям засяє.
Славою Світлим- нечистим на згубу.
Гляньмо , братове, чи Стуса немає.
Он де по небу іде величаво
Крилами лебедя брів повіває
Ліру трумає в руках і Державу-
НЕОПАЛИМУ- ГОРИТь НЕ ЗГОРАЄ.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Юрко Волощак

Белый Тигк
17.09.2010, 11:07
Така, як всі - босоніж по калюжах,
Промокла під брудним дощем,
Між сірих стін і сірих перехожих,
Така, як всі, - з накинутим плащем.
Збирала мрії, дотики і миті,
Холодні ранки і пророчі сни,
Обіцяні зірки й волошки в житі,
Така, як всі, втікала від весни.
Хотіла волі, щастя і тепла,
Просила в світу спокою і тиші,
А боса під дощем до нього йшла
Така, як всі, а може, трохи інша.
Любила осінь, вірші й молитви
І дивні очі кольору ночей,
Розмови з небом, з серцем битви,
Така, як всі, - лиш крила з-за плечей.

На Всё Плевать
17.09.2010, 12:15
Валентина Хоружа *
* Відпусти
Відпусти мене,доле,у ті дивні-дива,
Де цінують людину,поки та ще жива.
Де клубочать тумани,а не стелеться дим.
Там не пустять обмани в майбиття молодим.
Там не віють завії і не ранять слова.
Там здійсняться всі мрії,наче казка жива.
Відпусти у майбутнє,що зорею сія.
Там була б незабутня тиха пісня моя.
Залиши хоч надію про бажані світи.
В нерозтрачену мрію ти мене відпусти.

На Всё Плевать
19.09.2010, 13:43
Я – жінка! Ви чуєте, люди, я – свічка,
Запалена Господом на віки.
Неправда, що я – ребро чоловіче.
Цю казку придумали чоловіки.
Я – жінка. Я – річка бурхлива й неспинна,
Що в повінь зриває верхи берегів.
Хто каже, що я підкорятись повинна?
Це ще одна вигадка чоловіків.
Я – жінка. Природою створена пісня,
Яку чоловік заспівать не зумів.
Я – мрія і спогад. Майбутнє й колишнє.
Я – щось незбагненне для чоловіків.
Я – жінка. Я вільна, як думка одвічна.
На думку не можна надіть кайдани.
Це ти мене в рабство продав, чоловіче!
І грішна я стала з твоєї вини.
Та я – лише жінка. Я прагну кохання
І все пробачаю тобі наперед.
З твоєї криниці я – крапля остання.
Для вуст твоїх згірклих я – липовий мед.
Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля
І гоїти рани візьмуся тобі.
Я – непередбачена, незрозуміла,
Я плачу від щастя, сміюся в журбі.
Я – жінка. Я, дійсно, слабка половина.
Нехай переможцям – лаврові вінки!
Історію творять, звичайно, мужчини,
Але лише так, як захочуть жінки.
К.Сенченко

На Всё Плевать
20.09.2010, 07:26
Загорну життя своє в надію,
Вірою підсилю свої кроки,
і любов’ю шлях земний зігрію,
і трудом, помноженим на спокій.
В рівновагу загорну бажання,
відділю ідеї від ілюзій,
з леза бритви не зійду в ваганнях
йду по лезу, як по злітній смузі.
Спалах думки-блискавки озветься
громом слова — і нова ідея
живоносним дощиком проллється,
і ввімкне веселку над землею.
Зникне під веселкою безвихідь,
темряву проб’є могутній промінь…
Семифарбами земля завихрить,
Семинотами заграє повінь.
Хай веселку ту побачать люди.
Кожен сам по собі — диво й тайна.
По життю (так є, було, і буде)
йду, недосконала і звичайна.
Загадковий шифр — малюнок долі…
Через помилки, чужі і власні,
різні ситуації і ролі
пізнаю життя. Життя — прекрасне!

Ладошки КСа
20.09.2010, 10:06
Хто не жив посеред бурi,
той цiни не знає силi,
той не знає, як людинi
боротьба i праця милi.
Хто не жив посеред бурi,
не збагне журби безсилля,
той не знає всеї муки
примусового бездiлля.
Як я заздрила тим людям,
що не мали вiдпочинку,
поки їх нелюдська втома
з нiг валила на часинку!
День i нiч - вони на вартi, -
довгий труд, коротка змiна.
День i нiч - вони в роботi,
аж нiмiли руки й спина.
Певне, їм тодi здавалось,
що немає гірше муки...
Ох, борцi, якби ви знали,
що то є безсилi руки!
Що то є - лежати тихо,
мов сумний розбиток долi,
i на ласку здатись бурi
та чужiй сназi i волi.
Що ж зосталося такому?
Тiльки думати-гадати...
Ви, борцi, приймiть сi думи.
Бiльш не маю що вам дати. (Леся Українка)

На Всё Плевать
21.09.2010, 07:29
Псалом 1 * * * * * * * * * * * * * * * * *
Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі, -
душа його у Бога на плечі.
І хоч про нього скажуть: навіжений,
то не біда - він все одно блаженний.
І між людей не буде одиноким,
стоятиме, як древо над потоком.
Крилаті з нього вродяться плоди,
і з тих плодів посіються сади.
І вже йому ні слава, ні хула
не зможе вік надборкати крила.
А хто від правди ступить
на півметра, -
душа у нього сіра й напівмертва.
Не буде в ній ні сили, ні мети,
лиш без'язикі корчі німоти.
І хто всіляким ідолам і владам
ладен кадити херувимський ладан,
той хоч умре з набитим гаманцем, -
душа у нього буде горобцем.
Куди б не йшов він, на землі і далі,
дощі розмиють слід його сандалій.
Бо так воно у Господа ведеться -
дорога ницих в землю западеться!
Ліна Костенко

Абракадабра
21.09.2010, 13:18
Скину камінь із душі тривожної -
Як зоря, зійде душа моя.
За велінням долі, з ласки Божої -
Українець, Українець я!
Із небес упаду зориною,
У барвінку стихну вічним сном,
Щоб навіки бути з Україною,
З мальвами під маминим вікном.
Небокрай, що грає житнім колосом,
Котить славу, як медовий дим.
І Тарас благословенним голосом
Слово скаже мертвим і живим.
Долю нашу вітер гне тополею,
І стирає сонце тінь біди.
За тисячолітньою недолею
Ми були і будемо завжди!
(H) (v)

На Всё Плевать
22.09.2010, 07:32
Я не знав

З якого світу ти прийшла до мене,
З якого віку жаром обпекла?
Несу під серцем полум"я шалене,
Готовий спопелитися дотла.
Нема без тебе дня мені в зеніті
І на землі краси мені нема.
Померкнули богині знамениті,
І тільки ти світаєш над всіма.
Я ждав тебе неймовірно довго.
І все ж я вдячний долі- сивизні:
Ти не прийшла до мене молодого,
Та молодою стрілася мені,
І теплий Червень золотого літа
Війнув у мій холодний листопад,
І зацвіла душа моя зігріта,
Як розквітає на поліття сад.
Не йди від мене, незбагнене диво,
Я ще ніколи так не розквітав.
Не дай же, доле, щоб немилостиво
На душу заморозок впав.
Не знав же я, що, болем перебите,
Ще здатне серце ніжність зберегти,
А ще не знав, що можна так любити,
Допоки взнав, що є на світі ти.
* * * * * * * * * * * *
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * М. Ткач

Моё Сердце
22.09.2010, 08:47
Григорій Сковорода
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин Амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні:
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,—
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Моё Сердце
22.09.2010, 08:52
Дмитро Павличко

ТВОРЧІСТЬ
На палі гинеш. Сліпне тихий зойк,
Сухою виноградною лозою
Висить рука і ніби не твоя вже
По слупі кров тече, як афинник.
Втім подають тобі на кпину лука —
Султан регоче, євнухи пищать.
І ти, хто смерті в них благав,— скоріш!
Тепер хапаєш кілька стріл зубами.
Так творчість починається. Болить,
А потім правди й помсти прагне серце.
Пиши — так ніби мить остання йде.
Не зрадить слово тільки те, якому,
Мов Байда, зором ти відміряв шлях
І дав гніваючу, сміливу душу.

Влюблённое Сэкд
25.09.2010, 01:22
ОТАК- ТО,ДРУЖЕ

Співайте, радуйтесь, танцюйте,
А як прийдеться — голосуйте.
Беріть «бабло» і гречку — все,
Що яничар вам принесе.
Купили вас аж на п’ять років,
Може, й на більше... Дайте спокій.
Ви взяли кілька срібняків —
Тепер пограйтесь в босяків,
Безбатченків. Без роду, мови.
Ви вже не кращі від полови.
«Вождя» портрети — на стіну.
Чекайте, люди, на ману,
Яка уже не за горами.
Вона під вашими ногами —
Лишень пригніться, підніміть...
Ну що? Знайшли?.. Тепер мовчіть,
Бо поїзд їде без зупинок,
Він не рахує днів, хвилинок.
Його мета — Росія-мати.
Отак-то, друже, так-то, брате!
Тобі залишиться сміття.
Та є назад ще вороття!
Коли разом візьмемсь до справи
(Заради волі і держави),
Манкуртам, блазням і злодіям
Вже не дамо здійснити мрії.
Без пустослів’я і промов
(І не потрібна їхня кров)
Мільйони візьмуть їх за вуха
(Не будуть їх благання слухать) —
І на історії смітник.
Там їх життя, там їхній лик!
Віктор ФЕСЬКІВ.

Decadence
26.09.2010, 14:21
(F)

elf
26.09.2010, 18:59
«Мертвий Півень» «А я гуляю по Москві»
А я гуляю по Москві,
І бачу пам’ятник Бандері,
Величний тризуб на Кремлі,
І синьо-жовтий стяг в оселі.
Величний пам’ятник Донцову,
Петрівка вже стоїть без грат,
Повсюди чути нашу мову,
І люблять всі мій автомат.
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де жиди кричать.
Нема вже в світі комуністів,
Нема ляхів і москалів,
Немає негрів шовіністів,
І всяких Путінів - козлів.
Нема вже в світі Мавзолею,
Оздоби вже на Соловках,
Спалили Леніна, тварюку,
А Кучма з’їв його весь прах.
Яскраво світить ясне сонце,
І машінгвер мій у руці,
Червоно-чорний у віконці,
І я щасливий у Москві.

Irinka
26.09.2010, 19:23
Повсюди гарні краєвиди,
На дротах москалі висять,
І я крокую без огиди,
У ГЕТО, де жиди кричать.

"Без огиди" не можна читати цю "поезію" (якщо до цього опусу можна застосувати таке слово)

На Всё Плевать
28.09.2010, 17:44
Старенька *яблунька *і
* * * * * * * столик *на *подвір’ю...
А * *думка *– *в *неба *на *краю...
Це *все * *– * *весна, *в *яку *ще *вірю...
Це *все *весна, *яку *люблю...
По *вінця *свіжості *в *бокалах,
Із *вітром *п’ю *на *брудершафт,
На *дно *впаде * *лукаве *“мало!”.
Налий-но, *друже, *ще *стократ!
Напій *присмачує *неждано
Весна *краплинами *дощу.
Я, *грішна, *думала *– *зів’яну... *
А * *тут *- * *напою *досхочу...
Вже *й *тиха *ніч *навдивовижу
Колише *квітам *світлі *сни...
А *я *ще *трохи *тут *посиджу,
В *компанії
* * * * * Любові *і *Весни.

На Всё Плевать
01.10.2010, 07:13
Несподівано, рвучко, вітряно
Закрутило мене, занесло.
Серед річки спиняюсь зневірено,
Випускаю із рук весло.



Несподівано, недоспівано...
І вертатись нема куди.
Десь би гавань за хвилями спіненими
Та сховатися від біди.

Розглядаюсь, така розгублена,
Непомітно за вітром пливу.
Перемелеться, перебудеться,
Цю негоду переживу.

Несподівано, недоспівано...
Крізь грозу молодих розлук,
Мов до гавані, наче в пісню,
До твоїх припливаю рук.

Ганна Костів - Гуска.

No Stress
01.10.2010, 12:20
«Мертвий Півень» «А я гуляю по Москві»Це -не МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ

На Всё Плевать
01.10.2010, 14:33
А хто?

nanopipka
03.10.2010, 08:34
В полi трактор "дир-дир". * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Я в колгосп бригадир. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Му за мир. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *Павло Тичина.

nanopipka
03.10.2010, 08:36
Друкова помилка: Я в колгоспi *бигадир.

На Всё Плевать
03.10.2010, 09:08
Трактор в полі дир-дир-дир,ми стоїм усі за мир:-D Вроді, щось, таке.

На Всё Плевать
03.10.2010, 09:50
Які тут проліски крислаті
У душу дивляться струмку,
Які тут вербоньки кошлаті
На воду падають стрімку.
Які строкаті тут долини
Яка збентежена зима,
Які корали та перлини…
Лиш України, України,
Лиш України тут нема.

nanopipka
04.10.2010, 03:44
У полі трактор
* *У полі трактор
Дир-дир-дир,
І колоски печуться вже на сонці
На них печеться жовтая хлібина,
І раз-у-раз печеться
Чорная хлібина.
У полі трактор
Дир-дир-дир,
Я-тракторист,
Зовуть мене Василь,
Врожай збираю я,
Збираю я врожай.
У полі трактор
Дир-дир-дир,
І кожен день мене зове
І хліб, батон і сайка,
І кожен день на полі я,
І чорная вже майка!
(Народ, це брєд чи геніально?) <img src="****://s1.rimg.info/icon_smile.gif" alt="icon_smile.gif" border="0">

Моё Сердце
05.10.2010, 12:54
"Служил Гаврила хлебопёком,
Гаврила булки выпекал..."
При всій повазі до Павла Тичини вважаю, що той вірш - з цієї серії... (H)

Влюблённое Сэкд
07.10.2010, 00:04
СЛІДАМИ * ГЕРОЇВ


Якщо прийдеш у ліс на світанні
Й заблукаєш в сосновім бору,
Не лякайсь, що стежини незнані,
Не звертай зі свойого шляху.
А як знайдеш у лісі землянку,
Де криївка повстанців була,
Там боролись вони до останку,
Там проходило їхнє життя.
А як сонце сідало за обрій
І туманом вкривались бори,
Виходили сміливі і горді
Із наїзником до боротьби.
Але кулі червоного ката
Обривали підступно життя,
І незнаних героїв завзятих
Прах навічно приймала земля.
А як знайдеш у лісі могилку,
Приклякни і злегка нахились,
У мовчанні замри на хвилинку
І за душі ти їх помолись.
Щоби легше було спочивати
І щоб пухом була їм земля,
Бо з розпуки старенькая мати
Посивіла в сльозах не одна.
Хай їм царство буде на тім світі.
Зберегли вони клятву сповна,
Бо в повстанському їх заповіті
Понад все Україна була.


Я. ПЕТРІВ.

Romashka
07.10.2010, 01:21
Щодо Тичини, то я згадав таку народну мудрість:
"Краще з"їсти кирпичину ніж учить Павла Тичину"
:-D

Белый Тигк
10.10.2010, 08:13
О, ПАННО ІННО...
О,панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
О,панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз - ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші. — Я ридаю,
Сестра чи Ви? — Любив...
Павло Тичина 1915

Белый Тигк
10.10.2010, 08:14
КВІТЧАСТИЙ ЛУГ...
Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі...
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле цілунок
Такий чудовий та сумний.
Стою я сам посеред нив чужих,
Немов покинута офіра.
І слухає мій сум природа. Люба. Щира,
Крізь плач, крізь сміх.
Вона сама - царівна мила —
Не раз свій смуток хоронила
В самій собі, в піснях своїх.
Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь, —
Мов перед образом Мадонни.
Лиш від осель пливуть тужні, обнявшись, дзвони,
Узори сліз.
Лише з-над хмар часом прилине
Прощання з літом журавлине —
Погасле, як грезет із риз...
Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:
Журба, журба...
Отак роки, отак без краю
На струнах Вічності перебираю
Я, одинокая верба.
Павло Тичина 1915

Белый Тигк
10.10.2010, 08:18
Не можна судити про поета, прочитавши лише пролетарську читанку .

Decadence
10.10.2010, 08:26
(Y) :-D :-D :-D (F)

Белый Тигк
12.10.2010, 13:59
Синові ( Р. Кіплінг в перекладі В. Стуса)
Коли ти бережеш залізний спокій
всупір загальній паніці й клятьбі,
коли наперекір хулі жорстокій
між невірів ти віриш сам собі.
Коли ти вмієш ждати без утоми,
обмовлений, не станеш брехуном,
ошуканий, не піддаєшся злому
і власним не хизуєшся добром.
Коли тебе не порабують мрії,
в кормигу дум твій дух себе не дасть,
коли ти знаєш, що за лицедії -
облуда щастя й машкара нещасть.
Коли ти годен правди пильнувати,
з якої вже зискують махлярі,
розбитий витвір знову доробляти,
хоча начиння геть уже старі.
Коли ти можеш всі свої надбання
поставити на кін, аби за мить
проциндрити без жалю й дорікання -
адже тебе поразка не страшить.
Коли змертвілі нерви, думи, тіло
ти можеш знову кидати у бій,
коли триматися немає сили
і тільки воля владно каже: стій!
Коли в юрбі шляхетності не губиш,
А бувши з королями - простоти,
коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
нічим тобі не можуть дорікти.
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси людина
і землю всю своєю назовеш.

Белый Тигк
12.10.2010, 14:25
МАНДАЛАЙ
Возле пагоды старинной, в Бирме, дальней стороне
Смотрит на море девчонка и скучает обо мне.
Голос бронзы колокольной кличет в пальмах то и знай:
'Ждем британского солдата, ждем солдата в Мандалай!
Ждем солдата в Мандалай,
Где суда стоят у свай,
Слышишь, шлепают колеса из Рангуна в Мандалай!
На дороге в Мандалай,
Где летучим рыбам рай
И зарю раскатом грома из-за моря шлет Китай!'
Супи-плат звать девчонку, имя царское у ней!
Помню желтую шапчонку, юбку, травки зеленей.
Черт-те что она курила - не прочухаться в дыму,
И, гляжу, целует ноги истукану своему!
В ноги падает дерьму,
Будда - прозвище ему.
Нужен ей поганый идол, как покрепче обниму
На дороге в Мандалай...
В час, когда садилось солнце и над рисом стлалась мгла,
Для меня бренчало банджо и звучало: 'Кулло-ла!'
А бывало, что в обнимку шли мы с ней, щека к щеке,
Поглядеть на то, как хати лес сгружают на реке,
Как слоны бредут к реке
В липкой тине и песке,
Тишь такая - слово стынет у тебя на языке
На дороге в Мандалай...
Это было все да сплыло, вспоминай не вспоминай.
Севши в омнибус у Банка, не доедешь в Мандалай.
Да, недаром поговорка у сверхсрочников была:
'Тем, кто слышит зов Востока, мать-отчизна не мила'.
Не отчизна им мила -
Пряный дух, как из котла,
Той земли, где плещут пальмы и звенят колокола
На дороге в Мандалай...
Я устал трепать подметки по булыжной мостовой,
А от лондонской погодки ломит кости не впервой.
Здесь прислуги целый ворох, пьешь-гуляешь без забот,
Дурь одна в их разговорах: кто любви-то ихней ждет?
Жидкий волос, едкий пот...
Нет, меня другая ждет,
Мой душистый, чистый цветик у бездонных, сонных
На дороге в Мандалай...
Там, к востоку от Суэца, злу с добром - цена одна,
Десять заповедей - сказки, и кто жаждет - пьет до дна,
Кличет голос колокольный, и привольно будет мне
Лишь у пагоды старинной, в полуденной стороне
На дороге в Мандалай,
Где суда стоят у свай,-
Мы кладем больных под тенты и идем на Мандалай
О, дорога в Мандалай,
Где летучим рыбам рай
И зарю раскатом грома из-за моря шлет Китай!

Белый Тигк
12.10.2010, 14:28
Серые глаза - рассвет,
Пароходная сирена,
Дождь, разлука, серый след
За винтом бегущей пены.
Черные глаза - жара,
В море сонных звезд скольженье
И у борта до утра
Поцелуев отраженье.
Синие глаза - луна,
Вальса белое молчанье,
Ежедневная стена
Неизбежного прощанья.
Карие глаза - песок,
Осень, волчья степь, охота,
Скачка, вся на волосок
От паденья и полета.
Нет, я не судья для них,
Просто без суждений вздорных
Я четырежды должник
Синих, серых, карих, черных.
Как четыре стороны
Одного того же света,
Я люблю - в том нет вины -
Все четыре этих цвета.

Белый Тигк
12.10.2010, 14:32
Редьярд Киплинг "Если" (Перевод С. Маршака) * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * О, если ты спокоен, не растерян,
Когда теряют головы вокруг,
И если ты себе остался верен,
Когда в тебя не верит лучший друг,
И если ждать умеешь без волненья,
Не станешь ложью отвечать на ложь,
Не будешь злобен, став для всех мишенью,
Но и святым себя не назовешь, -
И если ты своей владеешь страстью,
А не тобою властвует она,
И будешь тверд в удаче и в несчастье,
Которым в сущности цена одна,
И если ты готов к тому, что слово
Твое в ловушку превращает плут,
И, потерпев крушенье, можешь снова -
Без прежних сил - возобновить свой труд, -
И если ты способен все, что стало
Тебе привычным, выложить на стол,
Все проиграть и все начать сначала,
Не пожалев того, что приобрел,
И если можешь сердце, нервы, жилы
Так завести, чтобы вперед нестись,
Когда с годами изменяют силы
И только воля говорит: "Держись!" -
И если можешь быть в толпе собою,
При короле с народом связь хранить
И, уважая мнение любое,
Главы перед молвою не клонить,
И если будешь мерить расстоянье
Секундами, пускаясь в дальний бег,-
Земля - твое, мой мальчик, достоянье.
И более того, ты - человек!

Моя Любовь Огонь
14.10.2010, 14:08
Покрова
Листок зачепився кленовий
За кігтик ожини сухенький.
святкуємо свято Покрови
Небесної нашої Неньки.
Укрий же від лютих морозів
Дітей нерозумних, Пречиста!
Так вітер гуде на дорозі,
Так виє на вулицях міста,
Так тяжко, так гірко. Так страшно,
Що падають руки безсило,
А лагідне літо вчорашнє
У вирій уже відлетіло.
Припасти б до ніг Твоїх, Мамо,
Ридати, а потім заснути
І, як у дитинстві, так само,
Про біди свої всі забути.
Покрова, Покрова, Покрова –
Церкви прокидаються рано.
Заступнице наша чудова,
Молися за нас безнастанно!

Моя Любовь Огонь
17.10.2010, 20:12
Бринить струна осіннього проміння,
Засмагле листя на вітрах дзвенить.
А час летить в прийдешні покоління,
Його й на мить не можна зупинить.
Легкий вітрець торкає серця струни.
В душі багряно осінь догора.
Ми вчора ще були з тобою юні -
Сьогодні вже на скронях срібло гра.
Та прожиті літа не стануть тліном,
не ятрить серця гострий смуток-щем,
Хай час летить в прийдешні покоління -
Ми в світ оцей повернемось іще.
Народимось намистечком калини,
Краплинкою ранкової роси,
Фіалкою і листом тополиним,
Щоб рідний край не згаснув без краси!
Віктор ГЕРАЩЕНКО

Decadence
19.10.2010, 23:13
Іван Малкович
Із янголом на плечі
Старосвітська балада
Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, -
щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник ще дужче бухка,
стогне янгол ледь живий...
А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.

На Всё Плевать
20.10.2010, 12:51
(Y) (L)

На Всё Плевать
20.10.2010, 13:03
Світло похолоджене
Серце обгорнуло,
Все, що перемріялось
В глиб душі пірнуло.
А на струнах в настрою
Вибрані акорди`
І опале листячко
Це напевно ноти.
Поцілунки поглядів
У птахів на крилах
Тепле і омріяне
Десь на небосхилах
Все вібрує в задумах
Осені- красуні
Жовтень ставить паузу
І звучить в відлунні,
Серцевина осені
Кольору розлуки
Кольором змальовані
Дні , хвилини, звуки.
Звуками озвучені
Айстрові етюди.
І звучать в мінорності
Осені прелюди. *(Роксолана Погорілець)

Моя Любовь Огонь
20.10.2010, 21:20
ТАЄМНИЦЯ Якою мовою,
Скажіть, говорить сонце,
Як ранком заглядає у віконце?
Якою мовою
До вас шепочуть віти,
Коли гойдає їх весняний вітер?
Якою мовою
Бджола дзичить завзято,
Коли вона летить нектар збирати?
Якою мовою
Скажіть, птахи співають?
Вони співають, як самі не знають…
В мені від сонця щось
І щось від птаха,
Від гілочки
І навіть від комахи,
Щось від Землі
Від Неба, від Природи,
Від Всесвіту —
І від мого Народу.
І той, хто справді
Брат мені по Духу,
Той не слова мої,
А Душу слуха!
А.Матвійчук

Ushiro
23.10.2010, 19:17
сором *розміром *у *горошину *
заставляє *казати *правду *
кому *ще *тут *бракує *крафту *
зачеляти *на *вуха *нам *локшину? *
добрі *дядки *в *краватках *і *з *кейсами *
роздають *всім *на *ліво *й *на *право *
вуйку, *балатуватися *вже *не *цікаво *
тут *усі *не *гетьмани, *бо *з *пейсами...

Алмазик
23.10.2010, 19:37
Если стану я нардепом,
Обеспечу свой народ
Салом, яйцами и хлебом.
Пусть потешит свой живот.
Пусть он ложкой ест сметану,
Напихается икрой,
Возражать ему не стану.
Я – такой!
Завалю печеньем, кексом,
Хочешь торт, трюфели – на!
Если надо, то и сексом
Угощу его сполна.
И ни-ни, Ни в коем разе,
Не за деньги, а за так.
Ну а как же без фантазий
Сексуальных? Да никак!
А не стану вдруг нардепом,
Зубы стисну, боль снесу,
Кулачищами свирепо
В глаз вдавлю назад слезу.
© Борис Белаш, депутат ВР від Партії регіонів України №207.

D Moroz
24.10.2010, 04:40
Поет як зірка- і він вже є
А ще його *ніхто не бачить,
Бо світло дуже довго йде
До душ і розумів *ледачих.
Енергія його летить,
Вусебіч в бесконеччі квантів
Як Божий *Дух, що водномить
Сягає мізер і Ґігантів.
Ясна поетова *зоря
Палає *для очей пророків,
Як для Овідія *зійшла
Над Овидом й за сотню років
Дійшла до нас і грає нам,
Як Вега в Лірі небосхилу.
І вабить вічністю, і *ми
Пісні співаємо для милих
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Юр. Волощак.

На Всё Плевать
24.10.2010, 14:13
ПОБАЧЕННЯ
... А у мене було із дитинством побачення.
Я просила у нього, малого, пробачення
За розтрачене сонечко, зламану гілочку,
Недослухану казку і злякану білочку,
За матусині зморщечки, дощик непроханий,
За промінчик обірваний, ранок сполоханий,
За усе, що згадала і все, що забулося...
Я до нього іздалеку знов повернулася.
Я надіялась: встигнеться. Я не знала, що втратила.
Причаївся бузок за старенькою хатою.
Між зеленого листя - із сонця мережечка.
До землі притулилась загублена стежечка.
Вже не хлипає серце - збентежено стишилось:
Тут, у цьому садку, найдорожче залишилось.
... А у мене було із дитинством побачення.
Я просила у нього, малого, пробачення.
А із яблунь прив'ялі пелюсточки капали.
Ми стояли з дитинством, обнявшись, і плакали...
СВІТЛАНА ЛУЦКОВА

Decadence
25.10.2010, 07:01
Гарно...:-D (F)

На Всё Плевать
25.10.2010, 08:36
Солодкий і гіркий гречаний мед.
Згадав дитинство, коли ми - «босота»,
До пасіки навідались гуртом
І пригощав нас дядько медом в сотах,
А ми «гигикали» від щастя повним ротом
Закушуючи свіжим огірком.
А за садком цвіло гречане поле
І, наче вулик, бджолами гуло…
(Де вештався ти сорок літ, соколе???)
Здається мить минула…Доле, доле…
Де те дитинство?! Де ті бджоли?! Де село?!
Я в сотий раз кажу собі: «Віднині
Почну нове життя!»… Та все одно
За звичкою вклоняюся рутині,
В грязюці борсаюся, як сусідські свині
І бісер засіваю у багно.
А замість «медовухи» – терпке зілля,
«Шмурдяк» і каламуть – дурман-трава
І кожен день новий – нове весілля,
І душі, задурманені похміллям…
А, так потрібна світла голова!..
Щоби себе спитати: де ти, хто ти?
Хоч раз вернутись до того села
І, плюнувши на суєтні турботи,
Із висоти бджолиного польоту
Побачити як гречка зацвіла.
Сергій Руденко

На Всё Плевать
27.10.2010, 07:19
Мелодія * смутку.
Чого * так * тоскно * у * осінні * дні ?
Маестро * вітер * настрій * помінорив.
Вчувається * мелодія *мені ,
В * якої * потайний * тривожний * норов.
Фортепіанить * дощ , як * віртуоз ,
Та * все * у * душу * звуками * скорботи.
З * клавіатури * лісу * майстер * гроз
Скидає * монотонні * довгі * ноти.


Зриваються * засмучені * листки
Аплодисментами * з * рудого * клена ,
Ховаються * збентежено * в * кутки ,
Луною * смутку * котяться * до * мене.
* * * * * * * * * * * * * * * * * Раїса * Обшарська .

Алхимик
30.10.2010, 09:27
туди
де сплять минулорічні сни
тікає стежка немоїх повернень
там спав мій день у золотому зерні
і рано вечоріло восени
і квапились нелагідні дощі
пустить за часом
спомини і числа
вуста любов долонею затисла
як шепіт гнав дерева та кущі
як тлумно жовтень чатував страхи
калюжі
мрячно тупилися в небо
тікає стежка
та мені нетреба
бо інші в ноги вдарились шляхи блукать по світу
та шукать причин
як мендельсон чуже спакує щастя
даггеротипи нашого безчасся
тривимірність
затисла між площин

Angelok
30.10.2010, 14:39
Іван ФранкоХодить туга по голій горі,
Як туман по долині,
Сіє мрії й бажання свої
По широкій пустині.
Розлітайтеся, мрії мої,
Будякове насіння,
А де стрінете серце живе,
Запускайте коріння!
Запускайте коріння ціпке
Аж у серце до грунту,
Проти плісені, сну, мертвоти
Кличте духа до бунту.

Besame
31.10.2010, 10:34
ПОЛІТІЧЕСЬКА ЗАЯВА В РАЙОНО ГРИЦЬКА ІВАНОВИЧА ПРИДУРЧЕНКА ХАХЛА ПО НАЦЫОНАЛЬНОСТИ
Здрастуй,
Дорогоє наше РайОНО!
Я пишу заяву
І смотрю в окно.
Це ж моєй дитині
Скоро сьомий год!
Ето ж в школу нині
Вже оно пойдьот!
Но вмішалась сіла
Сатанінськая,
Бо ближайша школа -
Українская!
Шо ето такоє,
Спрашиваю вас? -
Нікуди дитину
Вести в первий клас!
Пнулісь я і жінка
З ясель-садіков,
Щоб була ж дитинка,
Як в начальніков,
Бо какой начальник,
Рило свінськоє,
Скаже вам хоч слово
Українськоє?!
В українську школу
Я б дитя не вів,
їх учєбник школьний -
Весь би посадив!
Там хотя б Шевченка
Прочитайте зміст -
Ето же отпєтий
Націоналіст!
Як сприймьот дитина
Всей натурою
Піде неодмінно
За Петлюрою!
Сам я українську
Окончав давно,
Так казали: “Грицько -
Будущій Махно!”
Ми пойдьом всі хором
В саму свєтлу жизнь,
Заклєймім пазором
Нацыоналізьм!
І спойом, как Сталін
Научіл нас пєть
Гаркнем: “Україну з України геть!”
Геть! Геть! Гав! Гав!

Влюблённое Сэкд
03.11.2010, 15:30
Галичанка
Ігор Калиниченко * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Коли ніч схилилася до ранку,
Я побачив диво уві сні:
Галичанка, мила галичанка
Серед гір наснилася мені.
Карі очі, брів ластовенята,
І густа до пояса коса...
Хай тобі вклоняються Карпати,
Бо ти їхня гордість і краса.
Білі руки, стан стрункий дівочий,
Молоді незаймані вуста
Я всім серцем полюбити хочу
Назавжди, навік, на всі літа!
Я прийду до тебе в світлих мріях,
Тихо ляжу листом на долонь,
Розповім, як в сонячних надіях
Я плекав душі палкий вогонь.
Розкажу тобі, моя кохана,
Як в житті несолодко було,
Як болить в моєму серці рана
І печаль лягає на чоло.
Розкажу, як плакали метілі,
Як плювали в душу люди злі,
І чому мені довіку милі
Ці простори рідної землі.
Ти мене напевно зрозумієш
Й покладеш голівку на плече.
Знаю я: нічого вже не вдієш,
Якщо в душах вогник не пече.
Будеш снитись ти мені щоночі,
Сядем ми й розмову поведем
Про Бандеру, Калуш, сині очі,
Та шляхів до серця не знайдем.

Влюблённое Сэкд
03.11.2010, 19:01
Мої діди в УПА не воювали
Ігор Калиниченко * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Мої діди в УПА не воювали,
Мій батько української не знав.
Але я завжди, щоб там не казали,
Козацький прапор високо тримав!
В моїм селі квітує буйно суржик,
А в місті мова Пушкіна живе.
Та я плекаю, мов чарівну ружу, *
Вкраїнське слово, чисте й осяйне.
Ніколи не вдягав я вишиванки,
Мене не бачив злотоверхий Львів.
Але щодня, щовечора, щоранку
Живе в моєму серці рідний спів.
Кругом бур'ян й духовнії руїни,
Але, без нарікань і каяття
Люблю я свою неньку-Україну
Усім єством, сильніше за життя!

Decadence
03.11.2010, 19:15
Марія,- щиро вдячна Вам і авторові за вірш!!!(Y) (F) :-D

Без Ума От Тебя
05.11.2010, 10:12
ЛИСТ * * *.

* * * * * *На одному з малих полустанків я чекаю поїзда
зранку. Влаштувалась в кутку на лаві, щоб мене не
знайшли цікаві. Протяг має в’їдливий присмак паровозного
сизого диму, і стоїть неумитий присмерк за розхитаними дверима.
Десь там брязкіт і скреготіння, залізничний
постійний шум…
Я поклала папір на коліно, я стривожені
вірші пишу. Наче прозу пишу - без розбивки на рядків
розмаїті пласти, щоб здавалось на перший
погляд, що пишу я звичайні листи.
Власне, це недалеко від правди.
Інша форма — той самий зміст. Адресовані
людям вірші — найщиріший у світі лист.

Ліна Костенко.

Angel-ya
09.11.2010, 08:55
9 листопада -
День української писемності й мови * (v)
(F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)
ВКРАЇНІ
...
О Україно! Жить тобі,
Як і твоїй співучій мові,
Аж доки сяють голубі
Небесні шати, і шовкові
Шумують трави, і горить
У небі чиста дощовиця,
А нам до віку пить і пить
З твоїх джерел - і *не напиться!
1959

Anime
09.11.2010, 14:09
До укранськоі мови.
Украінська мово,будь твердою-
Пахне вітер подихом золи,
Йдуть на тебе темною ордою
Яничари,покручі,хахли.
Це твоя пора-та не остання-
Ти повинна виграти двобій,
Тож забудь ласкаве щебетання,
Хай бринять мечі в душі твоій.
Хай твоі плаксивіменестрелі
Захлинуться в ріках власних сліз,
Солов"ів твоіх пестливі трелі
Хай озвуться дзвонами заліз.
Не цвіти блакитно,як цикорій,
А світи й пали,як з горна грань!
Стань на варті рідних територій,
Не впусти до нас тмутаракань!
Не скорись московському лакею,
Служці двоязикого орла,
Не ділись державністю своєю,
Бо рабою будеш,як була.
Не віддай нікому свого берла,
Встань,здіймися в силі молодій,
Не радій з того,що ти не вмерла,
А з того,що вічна ти радій!!
Збережи нам небо,Землю й воду,
Та не в лексиконах,як латинь,
А в живому голосі народу,
В грі весіль і в молитвах святинь!
Збережи нам долю довгождану.
Краще вмри,та в рабство не впади,
Музику звитяжного Майдану
Не віддай під тупоти орди.
Д.Павличко.

Моё Сердце
09.11.2010, 15:03
ІВАН ФРАНКО
Чого являєшся мені ?

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Iskra
09.11.2010, 18:32
Мово моя
*
* Мово моя прехороша,
* Мово моя засмічена,
* В підневільних відносинах
* Мово моя скалічена.
* Спольщена і зросійщена,
* Прикордонами сплутана,
* Всепрощена і не помщена,
* Захлинаєшся скрутами.
* Нами ти занехаяна,
* Нами ти незахищена,
* Скільки втрачено, згаяно,
* І творінь твоїх знищено...
* Не своя в своїй хаті ти, —
* Нам чужа популярніша.
* Тебе під автоматами
* Гнали в світ, де полярніше.
*
* А ти все-таки винесла
* З дна рутини озвучений,
* Кращий з кращих свій вимисел,
* Чужаком не приручений.
* То ж співай, моя мовонько!
* Кажуть, що ти солов’їна.
* Солов’ям хай дібровонька,
* Ти — розбуди Україну!
Катерина Стожук-Андрощук

Влюблённое Сэкд
10.11.2010, 22:10
Дідова наука (мова)

Сиділи з дідом якось надворі,
Про те, про се тихенько говорили.
Аж тут автобус став у тій порі
І пасажири з нього виходили.
От і сусідка наша підійшла
(Вона вже тиждень в місті десь працює)
Й до діда: «Здрастє! Как дєла?»
А дід мовчить, немов її не чує.
Плечима зверхньо стиснула вона
І пхикнула так важно й гонорово,
Пішла собі...Такі тобі дива!
Не розберу - що то така за мова.
Питаю діда гречно що то є,
Як тота мова там, у місті, зветься
І що вона так гонор додає?
А дід мені у відповідь сміється:
«Не додає, онучку мій, нічого.
Хіба чужинське слово - то диплом?
Цуратися свого це гріх від Бога,
Так можна і вдавитись за столом.
А то погана мода, хлопче мій,
Вона для тих, хто з розумом не дружить,
Бо вдома треба мовити на тій,
Якою мовлять всі тутешні люди.
Якою тебе мати назвала,
Якою тебе вчителька навчила
І срам людині, що то забула,
Що мову у душі похоронила!
Бо, навіть, другі люди у світах
Лиш поважають тих, хто вірний слову,
У них кажи на їхніх «язиках»,
Вони приїдуть - будуть вчити мову!
Освічена людина лиш тоді
По-справжньому слугує на повагу,
Коли не забуває свою в чужині
Й до других мов не проявля зневагу!

Влюблённое Сэкд
11.11.2010, 23:05
Ще не всі повернулись. Не всі імена ожили.
Ще над злочином кожним покрови мовчання не
зняті.
Під будівлями сірими тіні похмурі лягли –
Дайте їх родовід, від тридцятих по вісімдесяті!
Де машина державна трощила кістки і мізки,
Де недавно іще не спинялась кривава робота –
Хай зійдуть імена на сухі казахстанські піски,
На піски золоті Колими, на мордовські болота.
Допустіть до архівів – до списків, доносів, заяв,
До м'яких розпоряджень, червоних твердих
резолюцій,
Щоб пізнати в лице, хто роздмухав з жовтневих
заграв
І спустошив країну пожежами контрреволюцій!
...Тут народ вимирав. Тут горілка чавила батьків.
Тут чамріли ровесники від ацетону і року.
А вгорі пропливали могутні портрети,вождів,
Ворушилися вуса, напучливо кущились брови...
І коли я дивлюсь на дерева в рожевій росі,
На дітей, на квітки медяні, що блукають лугами,–
Ще не всі повернулись, але і пішли ще не всі.
Наша пісня не та, і поржавіли наші нагани.
Наталя Білоцерківець

Romashka
12.11.2010, 23:59
Я бачу тут авторитети зібралися?
Ну то зацініть мені віршик:
Ця осінь плаче
дощем почуттів,
листопадом мрій,
вулицями парасольок,
холодом розлук,
теплом зустрічей.
Мої очі
не плачуть,
вони сухі,
як вікові
криниці пустель,
джерельну воду яких
ти завіяла
байдужістю,
подивившись
чужими очима
холодної зустрічі,
в яких я навіки
загубив кохання.
Ця осінь сипалась
листопадом надій
до наших ніг,
проколюючи їх
гострими каблучками,
ти віддалялась
все далі,
аж поки твоя парасоля
не злилася
з одноманітністю вулиць
таких же парасоль

Romashka
13.11.2010, 16:07
Осінь
сиплеться в очі
пожовклим листям —
з твоїх рук.
Я дивився
на її золото
і хотів тебе,
яку шукаю сьогодні
серед листя
в чужих руках,
що опадає
на мою голову
і плечі —
цілунками, обіймами,
їх не злічити,
тебе не знайти
в них такої,
якою осінь
повертається
до мене.

Decadence
13.11.2010, 17:46
Юро, Ваш вірш нагадав мені картину- жіноча фігура іде під парасолькою по обсипаній золотом листя алеї кудись вдалечінь. І це так мило і одночасно незручно- ВОНА час від часу зупиняється і знімає листочок , нанизаний на каблучок...:-$ Але я знаю один маленький секретик-там, в кінці алеї просто є заповітна лавочка. І ВОНА складе парасольку, сяде і буде тихо чекати, вслухаючись в музику осені...(nt) (nt) (nt) (nt) (nt) (nt) (nt)

Romashka
13.11.2010, 20:50
Я осінь підняв
самотнім листком,
окреслив
на білому папері,
обрамив
і повісив
на стіні.
Може, осені
більше не буде,
а зостануться
тільки папір
і рами,
з яких осінь
буде сипатися
жовтими контурами
останнього листа
до себе.

Romashka
13.11.2010, 20:52
Оксано, напишіть свій пост 19:46 стовбчиком :-D

Decadence
13.11.2010, 20:58
Юро, спробую, -але в темі "Авторські вірші форумчан" після перенесених Ваших-це я вдруге Вас туди з поетичним доробком запрошую...:-D :-$ (F) Згода???;-)

Romashka
13.11.2010, 21:28
Ні, не згода. Я не "лірик", я "фізик" (H)

Decadence
13.11.2010, 21:30
Ну і я пас...:-D (H)

Decadence
13.11.2010, 21:31
Я не любитель стовпчиків, шеренг і рядів...(tr) ;-) :-D

Romashka
13.11.2010, 21:34
Я краще новий фотоальбом зроблю (H)

Decadence
13.11.2010, 21:37
Угу...:-D

Romashka
13.11.2010, 21:39
Не хочу
висіти
перепаленим
дротом
електроструму
на стелі
Всесвіту
і не давати
світу світла.

Влюблённое Сэкд
14.11.2010, 15:38
Слідами героїв
Якщо прийдеш у ліс на світанні
Й заблукаєш в сосновім бору,
Не лякайсь, що стежини незнані,
Не звертай зі свойого шляху.
А як знайдеш у лісі землянку,
Де криївка повстанців була,
Там боролись вони до останку,
Там проходило їхнє життя.
А як сонце сідало за обрій
І туманом вкривались бори,
Виходили сміливі і горді
Із наїзником до боротьби.
Але кулі червоного ката
Обривали підступно життя,
І незнаних героїв завзятих
Прах навічно приймала земля.
А як знайдеш у лісі могилку,
Приклякни і злегка нахились,
У мовчанні замри на хвилинку
І за душі ти їх помолись.
Щоби легше було спочивати
І щоб пухом була їм земля,
Бо з розпуки старенькая мати
Посивіла в сльозах не одна.
Хай їм царство буде на тім світі.
Зберегли вони клятву сповна,
Бо в повстанському їх заповіті
Понад все Україна була.
Я. ПЕТРІВ.

Влюблённое Сэкд
14.11.2010, 19:33
ОсіннєСьогодні в осені поганий настрій,
Чогось розсердилась, розплакалась та й край,
Усе навколо промочила наскрізь,
Розлила всюди сірість і печаль.
Принишкли навіть говіркі сороки,
Не сповіщають про прихід гостей.
Кому ж потрібна нині заморока
Чалапати у гості під дощем?
Сьогодні хочеться сидіти біля пічки,
Вбирати в себе лагідне тепло,
Читати добру і розумну книжку
І пити чай з рум’яним пиріжком.
На хвильку вибігти, щоб назбирать каштанів,
Розкласти карий блиск їх на столі,
Нове життя відчути під руками,
Що згодом проросте з них у землі.
А осінь пересердиться, всміхнеться,
Натче нам дивовижних килимів,
Душа по вінця радістю наллється.
Порине у багатство кольорів.
Оксана СОКІЛ.

Абракадабра
15.11.2010, 14:21
Чому не вмерла Україна?
Під гнітом різних ворогів
На захист рідної країни
Ставали тисячі синів
Кацап, татарин, турки , ляхи
Шматками Батьківщину рвуть,
Козацькі чайки наче птахи
До помсти воїнів несуть
Страшенна сила у єднанні
Народний гнів в палких серцях
Козацьке славне панування
На ворогів наводить жах
Ісус Христос та Божа Мати
Допомагали козакам
Шаблями голови стинати
Всім бусурманам і ляхам
Коли несуть часи незгоди
На українську землю ніч
У переможні йдуть походи
За Україну волю й Січ
Пройшли роки і рідну мову
Плекає націоналіст
Козацький дух і Боже Слово
До перемоги мають хист
Від болшевицької навали
Рабів ганебного буття
Народ герої рятували
Віддаючи своє життя
Чинили опір москалеві і фашистам
В лісах зі зброєю в руках
І вічна пам'ять націоналістам
Усім що гинули в боях
Концтаборів німецьких пекло
Холодний і страшний Сибір
Де катував усіх завзято
Московсько-большевицький звір
ОУН – УПА Героям слава!
Нагадуй дітям і собі
Здобудь Українську Державу
Або загинь у боротбі
(H) (v)

Абракадабра
15.11.2010, 14:42
Як нам привити гени доброти,
Не на майбутнє, а сьогодні сущим?
Щоб не черствіли ми до бідноти,
А чесно заробляли хліб насущний?
Тоді б не було стільки жебраків,
Худих людей з голодними очима.
І світ не мав би стільки наймитів,
Та й діти не росли б такими злими.
...Чом за чужого не болить душа?
А лиш болить, коли тебе побили?
Тупа байдужість. Горе. Тихо! Ша!
Невже нас доброти ніде не вчили.
В батьків також життя було не мед:
Їх молодість по Сибірах водила.
Та не зламалися, ішли вперед,
До старості в тяжких трудах прожили.
Де ж наша сила і у чому річ?
Стоять закриті фабрики й заводи,
В кого снага – то тягне день і ніч,
Невже законно? Чом без перешкоди?
Невже усі втечемо у світи?
Якщо і так, то хто нас там чекає?
Чи виснажена матінка простить
Свою кровинку, що душі не має?
Опам’ятаймося, огляньмося. Вже час.
Одна на всіх в нас мати – Україна.
Вона і любить, й розуміє нас,
Тож не ведім її ми до загину.
А поможім і підіймім з колін,
Води подаймо, приберім в світлиці.
Дерзаймо тут, бо це наш рідний дім,
І рідне поле, і дзвінка криниця.
(H) (v)

Абракадабра
16.11.2010, 11:39
Це трапилось на Вінницькім вокзалі,
Де ніч і день тусується народ.
Стояв кіоск в очікувальній залі,
А в нім газет й журналів кілька сот.
Тут є про все: від вбивства до любові,
Від сексу – до інструкції курцю
Але все те – лиш на чужинській мові,
Про що я й зауважив продавцю.
Ну а на рідній, плеканій батьками?
Та ще й на теми, притаманні нам?
Він промовчав, лише розвів руками,
Мовляв, задай питання це десь там…
І тут, неначе з табакерки чортик,
Підскакує якийсь, як кажуть, “хлист”:
“Здєсь надобно вопрос поставіть чотко –
Ти, відно, етот … націоналіст?
Тєбе язик наш рускій нє по нраву?
Хохли, бандьори, єдрі вашу мать!
Ех, єслі би мнє далі только право…
Вас надо всєх подряд унічтожать!..”
Він все скакав, як сучка на дивані,
А люд стояв навколо й басував,
Той самий, що на виборах недавніх
За різних шахраїв голосував.
Він, люд цей, не прийшов мені на захист,
Байдуже зжер слова лайливі ті
І не сказав пройдосі грізно: “Засі!
Вкраїна й мати – поняття святі!”
Тож саме люду цьому – не пройдосі,
З метою просвітління голови,
Я нагадаю, що не щезли й досі
Сліди діяння “братньої Москви”.
Згадайте знищені прекрасні храми,
Духовні розграбовані скарби
І те, як *чужоземні дикі хами
Втовкмачували нам, що ми – раби,
Споганювали наші чисті душі,
Спотворювали наш менталітет,
Прищеплювали черствість і байдужість,
Ламали нашій нації хребет.
Народ наш мирний, щирий, працьовитий
Губили ще з часів царя Петра,
Але найбільше горя нам і збитків
Завдала підла більшовицька рать.
Нас винищили двадцять п’ять мыльйонів,
А може тридцять? Може, сорок п’ять?
Нікому точна цифра невідома,
Статисти ж боягузливо мовчать.
Винищували справжніх українців,
Синів і дочок рідної землі,
Московські завойовники-ординці
З наказу душогубів у Кремлі.
Цвіт нації губили доостанку –
Борців за волю, правду і життя,
В усіх усюдах бренні їх останки
Чекають від тиранів каяття.
Тиранів ж не болить вселенське горе,
Й вони, не змивши навіть з рук крови,
Устами різних покидьків говорять
Про “щедру руку братньої Москви”.
(далі)

Абракадабра
16.11.2010, 11:40
А ті, хто серцем і душею чисті,
Бажали щастя батьківській землі,
Ярлик “бандьор” чи “націоналістів”
Отримали в червоному Кремлі.
Це ті, напевне, триста гімназистів,
Які під Крутами лягли кістьми?
Це ті з селян, хто зважився на виступ,
Аби свій дім й сім’ю прикрить грудьми?
Це ті, в яких московські продзагони
Останню скибку хліба відняли,
А потім, всі зневаживши закони, -
Майно та землю, коні та воли?
Це ті, яких в двадцяті і тридцяті
Косив усіх підряд голодомор?
Яких насильно брали у солдати,
Щоби затим відправити у морг?
Це ті артисти, скульптори, поети,
Яких в підлотні сталінські роки,
Підтявши крила в їхнім творчім злеті
В Сибір загнали і на Соловки?
Це ті десятки тисяч хліборобів,
Що, мов раби, покірні і німі,
Яких московський лютий кат угробив
В кінці тридцятих в Вінницькій тюрмі?
Це діти тих, кого тиран насильно
В останній бій кидав без вороття?
Це вояки УПА, що добровільно
За волю нашу віддали життя?
Це ті, кого чекісти-кагебісти
Пускали, як то мовиться, “в расход”?
Бо бандерівці-націоналісти –
Це, власне, весь український народ!
Я гордий тим, що і мене сердито
Бандерівцем йменують вороги,
Бо я не хочу і не можу жити
У якості московського слуги.
А ви, вкраїнці?
Та невже ж ви раді,
Брати і сестри байдужі мої,
Що вас усіх московські дикі зайди
Нахабно записали в хохлуї?
;-) (Y)

Моя Любовь Огонь
17.11.2010, 08:55
НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
П.Глазовий

Romashka
19.11.2010, 16:00
ЧЕРЕЗ ДАЛЕЧ РОКІВ

Діду:
землю дають.
Ви чуєте мене,
діду,
через далеч років,
ваших мертвих
і моїх ненароджених?
Встаньте з могили
прахом кісток,
вашим досвідом
і дбайливістю
до землі рідної.
Встаньте
своїм селянським
здоров'ям,
яке зосталося сидіти
на пеньках
архангельського лісу,
об які ви поздирали
свої мозолі.
Ви їх так берегли,
адже це було все,
що залишилося від землі рідної.
Земля пам'ятає все:
сльози поту,
колективізацію і голод,
війну та кров.
Голод
люди забрали
на кладовище,
щоб він
не розлізся
по всьому світу.
Що це за земля?
Це мертва земля,
страшніше за все
те, що вона бачила,
що ми бачили.
За що нас так?
За нашу любов
до неї.
Встаньте, діду,
землю дають.

Влюблённое Сэкд
21.11.2010, 14:31
Коли забув ти рідну мову -
* * * * * * * * * *біднієш духом ти щодня;
* * * * * * * * * *ти обчухрав себе до пня...
* * * * * * * * * *Ти втратив корінь і основу,
* * * * * * * * * *душею вигорів дотла,
* * * * * * * * * *бо ти зневажив рідну мову,
* * * * * * * * * *ту, що земля тобі дала...
* * * * * * * * * *Для тебе й Київ - напіврідний,
* * * * * * * * * *і Мінськ піврідний, і Москва...
* * * * * * * * * *Бо хто ти є? Іван Безрідний,
* * * * * * * * * *Іван, не помнящий родства!"
Дмитро Білоус

Айболит
22.11.2010, 19:55
ІГОР КАЛИНИЧЕНКО
Блукаю даллю синьою,
В долині маки рву.
Тебе я Україною
Коханою зову.
Вдихаю пісню зоряну
Хмільного солов'я.
Ти з райдуги сотворена,
Батьківщино моя!
Пшениця, сонях, овочі,
Над річкою місток...
Вплітаю квіти сонячні
В зелений твій вінок.
Ти стелиш над отавами
Барвисті рушники,
Блакитними загравами
Горять твої зірки.
У хмарах закосичених
Все небо голубе.
З усіх країв незлічених
Люблю одну тебе.
Тобі- мої неспівані
Замріяні пісні,
Ти радощі нестримані
Даруєш навесні.
Блукаю за долиною,
Озерами пливу.
Тебе я Україною
Коханою зову.
І хай свої оклуночки
Тягають москалі,
В моєму серці грудочка
Батьківської землі!

Айболит
25.11.2010, 13:25
ТАРАС СЛОБОДА * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *Істина в вині
Розбитий *келих, *з *осадом *на *дні
вчорашній *біль *розлитий *по *стакані.
Блок *помилявся, *істини *в *вині
не *віднайдеш, *не *житимеш *в *обмані.
Пожовкле *листя *вдруге *не *цвіте,
як *восени *не *квітне *черемшина.
Усе, *що *було *вчора *ще *просте
сьогодні * *- *не *підкорена *вершина.
Осінній *дощ *приносить *лиш *печаль,
холодні *руки *гріти *не *уміють.
Не *задзвенить *невимитий *кришталь,
не *поверне *утрачену *надію.
Та *віднайду, *не *здамся, *бо *живу!
А *мрії, *сни, *тривоги *лиш *омана.
Я *вірю *в *те, *що *бачу *наяву,
бо *з *вірою *я *виберусь *з *капкана... *
А *місяць *пише *тіні *на *стіні
і *знаю *я, *не *розламати *грані.
Чому *ж *кричали: *„Істина *в *вині!”
Коли *вона *розлита *по *стакані.

Без Ума От Тебя
25.11.2010, 19:27
Я іду від тебе. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
Я іду від тебе. Вже пішла.
Залишаю. Знайдеться на кого.
Дай мені з собою у дорогу
Сил здійснити те, що почала.


Сил змінити долю. Знову? Знову!
Хто на веслах, я — біля керма,
І в обличчя — вітер світанковий,
Тільки дощ і вітер — і нема


Ні вітрил, ні компаса, лиш зірка
І надія світла угорі.
Усміхнуся ранішній зорі.
На щоках краплини. Гірко?
Гірко. То не сльози, то морська вода,


А вона солона, як відомо.
Добра доле, дякую за втому,
Від керма — воно не від ярма.
* * * * * * * * * * * * * *Ще недовго, скоро буду вдома. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

Леся *Романчук.

Айболит
26.11.2010, 22:05
Галина Вед
Пам'яті чорних років (1932-1933) * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Сімдесят з лишком років
намагались забути,
Сімдесят з лишком років
ми боялись згадати,
Як останнєє сім’я
відбирали рекрути,
Залишаючи сім’ї
безневинно вмирати. Тихо пам’ять чорніє,
рясно вкрита хрестами,
Тихо пам’ять чорніє
у очах вже стареньких,
У очах уцілілих,
тих, що й досі між нами,
У думках уцілілих
та хатинах низеньких.
На однакових згірках
„народився – спочинув”,
На однакових згірках
лише рік тридцять третій.
Уявити неможна,
як народ тихо гинув.
Як забути їх можна?!
Чорно-білі портрети…
Та сліпі комісари
справно діло робили.
Без сердець комісари, -
їм серця повиймали.
І старих не жаліли,
мов, вони вже пожили,
І дітей не жаліли,
і сумління не мали.
Тих, що були незгодні, -
під розстріл, без питання.
Тих, що були незгодні,
взагалі не зосталось.
Ті, хто вижив, боялись
задавати питання,
Ті, хто вижив, боялись,
бо їх воля зламалась.
Йшли покірно у поле
урожаї збирати,
Йшли покірно на поле,
де вродило багато.
Йшли голодні робити
та повільно вмирати,
За три колоса жита
охоронців благати.
Не питання, хто винен.
Той, хто винен, той знає.
Час минає і лине.
Бог суддею їм буде.
Хай нове покоління
свою пам’ять збирає.
До свободи воління
хай їм прапором буде.

Влюблённое Сэкд
27.11.2010, 19:23
Благенька сорочина за плечима
І дивиться бездонними очима,
Мале хлоп'я шматочок хліба просить,
Від голоду його аж вітер носить.
А матінка до себе пригортає, -
Терпи, синочку, милий мій, - благає.
Немає хліба, їстоньки немає,
Сльза холодна по щоці стікає.
Забрали хліб весь кляті супостати,
Була сім'я - осиротіла хата.
Вже поховала п'ять своїх синочків,
Уже навік закрила очі дочкам.
Один синок зостався, як билина,
І той згасає, о тяжка хвилина.
І гірко мати Боженька молила,
За що тебе я тяжко прогнівила?
Залиш в живих останню хоч дитину,
Нехай вже я від голоду загину.
Все просить мати Бога, та все плаче,
Лиш чорний ворон на дубочку кряче.
Ой кряче ворон, кряче та й літає,
Бо наша ненька-Україна пропадає.
Була квітуча щедра Україна,
Теперь зостались лиш хрести й руїни.
Лиш вітер гонить переокти-поле,
Прийшло на нашу Батьківщину горе.
І косить люд мій гострою косою,
І плаче ненька чорною сльозою.
Народе мій, загой кроваві рани!
Скинь з рук своїх червонії кайдани!
І вимети червону цю навалу,
Щоб наша рідна Україна процвітала!
Наташа Кравчук

Айболит
28.11.2010, 02:04
33-й
Бовваніють хрести,
І могили роки заховали,
Тридцять третій...
Дзвони туги на серце лягли.
Вимирало село,
Наші з вами батьки вимирали,
На вкраїнській землі
Лише чорні троянди цвіли.
Не від того йшла смерть,
Що рілля не родила багата,
Не від того, повір,
Оберталась на пустку земля.
А від того, брати,
Що на білу українську хату
Симоліць одягли
Зашкарублий жупан москаля.
І донині той бруд
До кінця ми не можемо змити,
Хоч хлібину їмо,
Та духовної страви катма.
Знову зійдемось всі,
Щоб укотре свічки запалити,
Але свіч основних
В наших душах, панове, нема.
Тих свічок, що колись
Підіймали народ до свободи,
Що не тліють — горять! —
У години нещасть і завій.
Що в голодні роки
Зігрівали надію народу,
Де знайти вас тепер
У країні несправджених мрій?
Тридцять третій...
Б’є у скроні твій біль, наче молот,
Привокзальний туман
Вимальовує постать чиюсь.
Просить їсти дитя...
І біжить по спині моїй холод,
І відлуння тих днів
Заглядає у душу мою.
Леся ЛЮБАРСЬКА.

Айболит
28.11.2010, 16:02
Вдарив кулемет — гойднулись сосни,
Закружляли верби і ялини,
Впав юнак на фронтові покоси
Збитої свинцем калини.
Стрепенулась помарнілим листом
Зранена і стомлена діброва
І берези ніжної намисто
Закипіло у вояцькій крові.
І востаннє темно-русі коси,
Обціловані вітрами поля,
Обмивали серпанкові роси,
Наче обмивали його долю.
Там, де вранці помирали трави
Від снарядів вражої гармати,
Там під вечір в сонячній заграві
Хоронила сина свого мати. * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * Адам Камінський

Romashka
07.12.2010, 19:14
Сніжок мете, гірлянди мерехтять.
Веселий сміх лунає по Вкраїні.
Хрещатиком прапОри майорять
Червоно-чорні й просто жовто-сині...
А на Майдані нашім упідряд
Хитаються від вітру на жердині
На радість і дорослих, і малят, -
Два Віті по боках і Йуля посрідіні.
Сьогодні ювілейний атентат!...
****://chumacky-shlyah.livejournal.com/12584.html

Моё Сердце
20.12.2010, 14:31
Це вірш-триптих українського автора
Виталий Масановец

(Голос 1)
(Пессимизм)
Мир бьет по сердцу. Так негоже.
В нем люди все шаблонно схожи:
Двуличны, лживы, злобны, льстивы,
Черствы и просто некрасивы.
Возьмут - словесною отравой
Ослабят душу, сделав ржавой
С рожденья тонкую натуру...
И как начать ценить культуру,
Когда она скудна в итоге?
Подумать некогда о Боге
Или хотя бы о морали.
Нас будто в клетке воспитали…
(Голос 2)
(Реализм)
Живем словами «враг повсюду»,
И как собаки скалим зубы,
Заранее боясь удара.
С огромной мощностью радара
Ловить устали наши уши
Сигналы всенародной чуши.
Хотя живем, как в зоопарке,
От президента до доярки –
Вольеры наши не закрыты,
Сердца свободны, души сыты.
Пути к гармонии известны,
Но лишь не многим интересны.
(Голос 3)
(Оптимизм)
Со злостью жить – себе дороже,
И сердце раненное все же
Пытается стереть заразу,
Что незаметно травит разум
И оседает в хрупком теле.
Как только свет достигнет цели,-
Мгновенно серость и трагичность
Погибнут на войне за личность.
Уймите лютые метели,
Что портят ваши дни недели,
И помогайте жить уставшим,
Тогда наш мир и станет краше.
Октябрь 2010р.